Сура 28: Аль-Касас (Розповідь)


Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного!
1 Та. Сін. Мім.
2 Це — знамення ясного Писання!
3 Ми в істині прочитаємо тобі розповідь про Мусу й Фірауна — для віруючих людей!
4 Воістину, Фіраун вивищився на землі й розділяв її жителів на групи. Одну з них він ослабляв, убивав їхніх синів і залишав живими їхніх жінок. Воістину, він був одним із тих, хто поширював безчестя на землі!
5 Ми побажали виявити милість до тих, які були ослаблені на землі, зробити їх провідниками й спадкоємцями,
6 утвердити їх на землі й показати Фірауну, Гаману та їхньому війську те, чого вони стереглися!
7 Ми відкрили матері Муси: «Годуй його своїм молоком. А коли боятимешся за нього, то кинь його в ріку. Не бійся та не сумуй, Ми повернемо його тобі й зробимо одним із посланців!»
8 Родина Фірауна підібрала його, щоб він став для них ворогом і печаллю. Воістину, Фіраун, Гаман та їхнє військо були грішниками!
9 Дружина Фірауна сказала: «Насолода моїх і твоїх очей! Не вбивайте його! Можливо, він принесе нам користь або ми візьмемо його за сина». Вони ні про що не здогадувалися!
10 Серце матері Муси спорожніло. Вона була готова відкритися, але Ми укріпили її серце, щоб вона була віруючою. [1]
11 Вона сказала сестрі Муси: «Йди за ним!» Та спостерігала за ним здалеку, а вони ні про що не здогадувалися!
12 Раніше Ми не дозволили йому мати годувальниць, тож вона сказала: «Чи не показати вам родину, яка дбатиме про нього для вас і бажатиме йому добра?»
13 Так Ми повернули його матері, щоб утішити очі її, щоб вона не сумувала й знала, що обіцянка Аллага правдива! Але більшість із них не знає!
14 Коли він досягнув повноліття й зрілості, Ми дарували йому мудрість і знання. Так Ми винагороджуємо праведників!
15 Якось він увійшов до міста, коли його жителі були неуважними. Там він побачив двох чоловіків, які билися. Один був із його народу, а другий був ворогом. Чоловік із його народу попросив допомоги проти ворога, й Муса вдарив того кулаком і вбив. Він сказав: «Це — один із вчинків шайтана! Воістину, він явний ворог, який збиває зі шляху!» [2]
16 Він сказав: «Господи! Я був несправедливим до себе. Прости мене!» Він простив його, бо Він — Прощаючий, Милосердний!
17 Він сказав: «Господи! За милість, яку Ти виявив до мене, я ніколи не буду допомагати злочинцям!»
18 Він увійшов до міста зранку, озираючись, з острахом. І раптом той, хто просив допомоги напередодні, знову попросив допомогти. Але Муса сказав йому: «Ти справді заблукав!»
19 Коли він хотів схопити того, хто був їхнім ворогом, той сказав: «О Мусо! Невже ти хочеш вбити мене так, як учора вбив іншу людину? Ти хочеш стати тираном на землі й не хочеш бути тим, хто робить добро?»
20 З околиць міста, поспішаючи, прибіг чоловік. Він сказав: «О Мусо! Наближені [до Фірауна] змовляються вбити тебе! Тікай звідси! Я бажаю тобі добра!»
21 Муса пішов звідти, озираючись з острахом, і сказав: «Господи! Врятуй мене він несправедливих людей!»
22 Рушивши в бік Мад’яну, він сказав: «Можливо, Господь вкаже мені правильний шлях!»
23 Коли він прийшов до колодязя в Мад’яні, то побачив там групу людей, які напували худобу, й двох жінок, які відганяли стадо. [Муса] запитав: «Що з вами?» Ті відповіли: «Ми не можемо напувати худобу, доки не підуть інші пастухи. А наш батько вже дуже старий!»
24 Він напоїв для них худобу, а потім відійшов у затінок і сказав: «Господи! Я потребую будь-якого блага, яке Ти можеш зіслати мені!»
25 І ось до нього сором’язливо підійшла одна з двох жінок і сказала: «Мій батько кличе тебе, щоб віддячити за те, що ти напоїв худобу». І коли він пішов і розповів свою історію, той сказав: «Не бійся! Ти врятувався від несправедливих людей!»
26 Одна з двох жінок сказала: «Батьку наш! Найми його для роботи! Воістину, найкращим, кого ти наймеш, буде сильна й гідна довіри людина!»
27 Той відповів: «Я хочу одружити тебе з однією зі своїх доньок за умови, що ти наймешся до мене на вісім років. А якщо ти відпрацюєш усі десять, то це залежатиме тільки від твого бажання. Я не хочу обтяжувати тебе. Ти побачиш, якщо побажає Аллаг, що я — один із праведників!»
28 [Муса] сказав: «Нехай так і буде між нами! Який би з двох строків я не відбув, нехай мене не силують. Аллаг — Поручитель того, що ми говоримо!»
29 Коли Муса відбув строк і вирушив із родиною в дорогу, він помітив на схилі гори вогонь і сказав: «Зачекайте тут, я помітив вогонь! Я принесу вам звідти якусь звістку чи палаючу головню, щоб ви могли зігрітися».
30 Коли він підійшов туди, його покликали з правого боку долини, з благословенного місця, де росло дерево: «О Мусо! Воістину, Я — Аллаг, Господь світів!
31 Кинь свою палицю!» Коли той побачив, що вона звивається, наче змія, то кинувся назад і не повернувся. «О Мусо! Повернись і не бійся, бо ти в безпеці!
32 Поклади свою руку за пазуху і знайдеш її чистою, без жодних плям! Притисни руку до себе, щоб не мати страху. Це — два докази від Господа твого для Фірауна та його наближених. Воістину, вони — нечестиві люди!»
33 Той сказав: «Господи! Я вбив одного з них і боюся, що вони вб’ють мене!
34 А мій брат, Гарун, красномовніший за мене. Відішли його разом зі мною як помічника, який підтвердить мої слова. Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна!»
35 Аллаг сказав: «Ми зміцнимо твою правицю твоїм братом і даруємо вам обом доказ, тож вони не зможуть завдати вам шкоди. З Нашими знаменнями переможете й ви, й ваші послідовники!» [3]
36 Коли Муса прийшов із Нашими ясними знаменнями, йому сказали: «Це тільки вигадане чаклунство! Ми не чули такого від наших прабатьків!»
37 Муса сказав: «Мій Господь краще знає, хто прийшов із вказівкою прямого шляху від Нього й хто матиме успіх у наступному житті. Воістину, нечестиві не матимуть успіху!»
38 Фіраун сказав: «О наближені! Я не знаю для вас іншого бога, крім мене. Гамане, розпали для мене вогонь над глиною та зроби для мене вежу, щоб я міг піднятися до бога Муси. Але я, воістину, думаю, що він — один із брехунів!»
39 Він та його військо вивищувалися на землі без жодного права. Вони думали, що не повернуться до Нас!
40 Ми схопили його разом із військом і втопили в морі. Подивись, яким був кінець нечестивих!
41 Ми зробили їх провідниками, які кличуть у вогонь. Не допоможуть їм у День Воскресіння!
42 Ми зробили так, щоб прокляття переслідувало їх у цьому світі, а в День Воскресіння вони будуть серед віддалених! [4]
43 Знищивши перші покоління, Ми дарували Мусі Писання як ясні настанови для людей, прямий шлях і милість — можливо, вони замисляться!
44 Тебе не було на західному схилі гори, коли Ми встановили для Муси Наш наказ, і тебе не було серед свідків цього.
45 Але Ми створили інші покоління. Довго тривав їхній строк! Тебе не було серед жителів Мад’яну, коли Ми читали їм Наші знамення, але там були посланці.
46 Тебе не було на схилі гори, коли Ми закликали, але це — милість від Господа твого, щоб ти застерігав народ, до якого раніше не приходив застерігач — можливо, вони замисляться!
47 Якби так не було, а їх спіткало лихо за те, що вони приготували своїми руками, то вони б сказали: «Господи наш! Чому Ти не відіслав до нас посланця, щоб ми пішли за Твоїми знаменнями й були б одними з віруючих?»
48 Коли до них прийшла істина від Нас, то вони сказали: «Чому йому не дано те, що дано Мусі?» Хіба вони не виявили невір’я до того, що було дано Мусі раніше? Вони говорять: «Два чаклунства, які підтримують одне одного!» І ще говорять: «Ми не віруємо в це все!» [5]
49 Скажи: «Якщо ви правдиві, то принесіть таке писання від Аллага, яке буде правильніше за ці два — тоді я піду за ним!»
50 А якщо вони не дадуть тобі відповіді, то знай, що вони лише йдуть за своїми пристрастями. А хто заблукав сильніше за того, хто йде за своїми пристрастями без жодного дороговказу від Аллага? Воістину, Аллаг не веде прямим шляхом несправедливих людей!
51 Ми донесли до них слово, щоб вони могли замислитися.
52 Ті, кому Ми дарували Писання раніше, вірують у нього. [6]
53 Коли їм читають його, то вони говорять: «Ми увірували в нього. Це — істина від Господа нашого! Ми ще раніше були віддані [Йому]!»
54 За своє терпіння вони отримають подвійну винагороду. Вони відвертають зло добром і жертвують із того, чим Ми наділили їх.
55 Коли вони чують марні розмови, то відвертаються від них і говорять: «Нам — наші вчинки, а вам — ваші вчинки. Мир вам! Ми не бажаємо йти шляхом невігласів!» [7]
56 Воістину, ти не зможеш вказати прямий шлях тим, кого любиш, та Аллаг веде прямим шляхом, кого побажає. І Він краще знає тих, хто йде прямим шляхом!
57 Вони сказали: «Якщо ми підемо твоїм прямим шляхом разом із тобою, то нас виженуть із нашої землі!» Хіба Ми не закріпили за ними безпечної святині, куди приносять плоди різного виду як наділ від Нас? Але ж більшість із них не знає!
58 Скільки селищ, які тішилися своїми земними багатствами, Ми винищили! Ось їхні житла, в яких після них майже ніхто не живе. Це все успадкували Ми!
59 Твій Господь не знищував жодного селища, доки не відсилав у головне з них посланця, який читав їм Наші знамення. І Ми не знищували селища, якщо його жителі не були несправедливими!
60 Усе, що вам дано — насолода земного життя та його прикраси. Те, що в Аллага — краще й довговічніше! Невже ви не розумієте?
61 Невже той, кому Ми дали прекрасну обіцянку, з якою він зустрінеться, подібний до того, кому Ми дозволили насолоджуватися благами земного життя та кого в День Воскресіння буде покарано?
62 Того Дня Він покличе їх і запитає: «Де ж ті, рівні Мені, яких ви вигадували?»
63 Скажуть ті, над ким справдилося слово: «Господи наш! Ось ті, кого ми збили зі шляху. Ми збили зі шляху їх так, як раніше збилися самі! Ми зрікаємося їх перед Тобою. Вони поклонялися не нам!»
64 І скажуть: «Кличте своїх спільників-ідолів!» Вони покличуть їх, але не почують відповіді й побачать кару. Якби вони йшли прямим шляхом!
65 Того Дня Він покличе їх і запитає: «Що ви відповіли посланцям?»
66 Того Дня всі звістки буде приховано від них і вони не зможуть розпитати одне одного!
67 А той, хто покаявся та робив добро, можливо, матиме успіх!
68 Твій Господь творить, що побажає, та обирає, але вони не мають вибору. Пречистий Аллаг і Вищий від того, що додають Йому в поклонінні! [8]
69 Твій Господь знає, що ховається в їхніх грудях, і те, що вони відкривають.
70 Він — Аллаг, немає бога, крім Нього! Йому належить хвала в житті першому й житті наступному! Він вирішує і до Нього ви повернетесь!
71 Скажи: «Як ви вважаєте, якщо Аллаг подовжить вам ніч аж до Дня Воскресіння, то який бог, крім Аллага, принесе вам світло? Невже ви не чуєте?»
72 Скажи: «Як ви вважаєте, якщо Аллаг подовжить вам день аж до Дня Воскресіння, то який бог, крім Аллага, принесе вам ніч, щоб ви мали змогу відпочити в цей час? Невже ви не бачите?»
73 З милості Своєї Він створив для вас ніч і день, щоб ви мали змогу відпочивати й шукати ласки Його — можливо, ви будете вдячні!
74 Того Дня Він покличе їх і запитає: «Де ж ті, рівні Мені, яких ви вигадували?»
75 Ми візьмемо свідка з кожної громади й скажемо: «Наведіть ваш доказ!» Тоді вони дізнаються, що істина належить Аллагу. Залишать їх ті, кого вони вигадували!
76 Воістину, Карун походив із народу Муси, але утискав цих людей. Ми дарували йому стільки скарбів, що ключі від них були важкі навіть для групи силачів. Ось його народ сказав йому: «Не радій! Воістину, Аллаг не любить тих, які радіють! [9]
77 Користуючись тим, що дарував тобі Аллаг, шукай наступного життя, але не забувай про свою частку в земному житті. Роби добро — так, як вчинив із тобою Аллаг, і не прагни ширити безчестя на землі. Воістину, Аллаг не любить нечестивих!»
78 Той відповів: «Це все дано мені завдяки моєму знанню!» Невже він не знав, що Аллаг іще раніше знищив інші покоління, які були могутніші за нього силою та мали більші статки? Грішників не будуть розпитувати про їхні гріхи! [10]
79 Ось [Карун], надівши прикраси, вийшов до свого народу. Ті, які бажали благ земного життя, сказали: «Якби в нас було те, що дано Каруну! Воістину, він має великий наділ!»
80 А ті, яким було дано знання, сказали: «Горе вам! Винагорода Аллага краща для тих, хто увірував і робив добро. Але отримають її тільки терплячі!»
81 Ми звеліли землі поглинути його разом із житлом. У нього не було прихильників, які б могли допомогти йому замість Аллага, і він сам не міг допомогти собі!
82 А ті, які вчора бажали опинитися на його місці, зранку сказали: «Оце так! Аллаг збільшує та зменшує наділ тим із рабів Своїх, кому побажає! Якби не милість Аллага, то Він звелів би землі поглинути й нас. Оце так! Невіруючі не матимуть успіху!»
83 Останню обитель Ми приготували для тих, хто не бажає вивищуватися на землі й поширювати безчестя. А найкращий вихід — для богобоязливих!
84 Хто прийде з добрим вчинком, отримає краще за нього. А хто прийде з поганим вчинком, то тим, які чинили зло, відплатять тільки за те, що вони робили!
85 Воістину, Той, Хто зобов’язав тебе [проголошувати] цей Коран, неодмінно поверне тебе в місце повернення. Скажи: «Мій Господь краще знає, хто пристав на прямий шлях, а хто перебуває в явній омані!» [11]
86 Ти не чекав, що тобі буде дано Писання, але така милість від Господа твого. Тож ніколи не підтримуй невіруючих!
87 Нехай вони не відвернуть тебе від знамень Аллага після того, як тобі зіслано їх. Закликай до Господа свого й не будь одним із багатобожників.
88 І не звертайся до іншого бога замість Аллага, адже немає бога, крім Нього! Кожна річ загине, крім Його лику! Йому належать рішення й до Нього повернення!

[1] «Серце матері Муси спорожніло» — «звільнилося від усього, що є на світі, крім думки про Мусу» (ібн Касір).

[2] «Коли його жителі були неуважні» — пізно ввечері, «між заходом сонця й ніччю» (ібн Касір від ібн Аббаса).

[3] Слово «султан» у Корані має значення: «доказ», «влада», тож можливий переклад — «даруємо вам владу». Проте, враховуючи контекст (зокрема, кінець аяту), ідеться саме про «доказ» як Боже знамення.

[4] «Серед віддалених» — «далеких від будь-якого блага» (аль-Багаві).

[5] «Два чаклунства» — ібн Касір, посилаючись на ібн Аббаса та інших тлумачів, відзначає, що так невіруючі назвали Коран і Тору.

[6] «У нього»: як відзначає ібн Касір, ідеться про Коран.

[7] «Мир вам!» — вжито в значенні «прощавайте», наче в кінці розмови.

[8] «Але вони не мають вибору» — як свідчить ібн Касір, ідеться про те, що насправді тільки Аллаг здатен творити, а не вигадані божества.

[9] Як свідчить ат-Табарі, поняття «усба» (перекладене тут як «група») означає кількість людей аж до сорока осіб.

[10] Як пояснює аль-Багаві з посиланням на Хасана, грішників будуть запитувати лише для їхнього викриття. Насправді Всевишній знає про них усе.

[11] Переклад — згідно з тлумаченням ібн Касіра (окремі коментатори розуміють дієслово «фарада» («зобов’язав») як «зіслав» або «дарував» — див. тафсіри аль-Багаві та ат-Табарі). «Місце повернення» (за переказами від ібн Аббаса) — Мекка.