-
Переводы
-
Якубович (укр)
- Сура 36: Йа. Сін
| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
| 1. | Йа. Сін. |
| 2. | Клянуся мудрим Кораном! |
| 3. | Воістину, ти — один із посланців, |
| 4. | який тримається прямого шляху! |
| 5. | Зіслано його Всемогутнім, Милосердним, |
| 6. | щоб ти застерігав людей, батьків яких не застерігали, й вони стали невігласами. |
| 7. | Уже справдилося слово над більшістю з них; не увірували вони! |
| 8. | Воістину, на їхні шиї Ми наклали кайдани аж до підборіддя; їхні голови задерті! |
| 9. | Ми встановили перепону попереду них і встановили перепону позаду; Ми накрили їх і вони не бачать! |
| 10. | Байдуже для них, застерігав ти їх чи не застерігав — вони не увірують. |
| 11. | Ти можеш застерегти тільки того, хто йде за нагадуванням і потаємно боїться Милостивого. Сповісти йому добру звістку про прощення й щедру винагороду! |
| 12. | Воістину, Ми оживляємо померлих і записуємо їхні вчинки й те, що вони лишили по собі. Кожну річ Ми порахували у Ясній Книзі! [1] |
| 13. | Розкажи їм притчу про жителів селища, до якого прийшли посланці. |
| 14. | Ми відіслали туди двох, але їх визнали брехунами, і Ми підсилили їх третім. Вони сказали: «Воістину, ми — посланці до вас!» |
| 15. | Ті відповіли: «Ви такі самі люди, як і ми. Милостивий нічого не відсилав, а ви — лише брехуни!» |
| 16. | Вони сказали: «Господь наш знає, що ми — посланці до вас. |
| 17. | І ми повинні тільки передати ясне одкровення». |
| 18. | Ті сказали: «Ми бачимо у вас поганий знак! Якщо ви не припините, то ми неодмінно вас каменуємо, й вас торкнеться болісна кара від нас!» |
| 19. | Вони сказали: «Знак ваших нещасть обернеться проти вас самих! Вас лише застерігають! Та ж ні, ви — злочинний народ!» |
| 20. | З околиць міста прибіг, поспішаючи, чоловік і сказав: «О люди! Йдіть за посланцями! |
| 21. | Йдіть за тими, хто не просить у вас винагороди та перебуває на прямому шляху! |
| 22. | Чого б мені не поклонятися Тому, Хто створив Мене й до Кого ви повернетесь? |
| 23. | Невже я братиму собі замість Нього інших богів? Якщо Милостивий побажає заподіяти мені шкоду, то їхнє заступництво ніяк не допоможе мені, й вони не врятують мене! |
| 24. | Інакше я потраплю в явну оману! |
| 25. | Воістину, я увірував у вашого Господа! Тож послухайте мене!» |
| 26. | Йому сказали: «Увійди до раю!» Він сказав: «О, якби мій народ тільки знав, |
| 27. | за що мій Господь простив мене й зробив мене одним із пошанованих!» [2] |
| 28. | Після нього Ми не вислали проти його народу ніякого війська й не збиралися відсилати! |
| 29. | Був тільки один крик — і ось, усі вони згасли! |
| 30. | Лихо ж рабам! Який би посланець до них не приходив, вони глузували з нього! |
| 31. | Невже вони не знають, скільки поколінь раніше за них Ми знищили й що вони не повернуться? |
| 32. | Воістину, всі вони постануть перед Нами! |
| 33. | Знамення для них — мертва земля, яку Ми оживляємо та виводимо звідти зерно, яким вони харчуються. |
| 34. | Ми створили там сади з пальм і винограду; за Нашою волею там з’явилися джерела, |
| 35. | щоб вони мали їжу з їхніх плодів і те, що приготували своїми руками. Невже вони не будуть вдячними? |
| 36. | Преславний Аллаг, Який створив парами все, що зрощує земля, їх самих і те, про що вони не знають! |
| 37. | Знамення для них — ніч, від якої Ми віддаляємо день, і вони опиняються в темряві! |
| 38. | Сонце плине до свого постійного місця. Так визначив Всемогутній, Всезнаючий! |
| 39. | Ми визначили для місяця стани, доки він не стає наче стара пальмова гілка. |
| 40. | Сонце не повинно наздоганяти місяць, а ніч не повинна випереджати день. Усі вони плинуть небосхилом. |
| 41. | Знамення для них — те, що Ми несли їхніх нащадків у переповненому ковчегу. |
| 42. | Ми створили для них за його подобою те, в що вони сідають. |
| 43. | Якщо Ми побажаємо, то втопимо їх. Не буде в них рятівника. Вони врятуються |
| 44. | тільки завдяки Нашій милості та можливості користуватися благами до певного часу. |
| 45. | Коли їм говорять: «Бійтеся того, що перед вами, й того, що позаду вас; можливо, вас помилують», — [вони не відповідають]. |
| 46. | Яке б зі знамень Господа твого до них не приходило, вони від цього відвертаються! |
| 47. | Коли їм говорять: «Жертвуйте з того, чим наділив вас Аллаг!» — то ті, які не увірували, говорять тим, які увірували: «Невже ми будемо годувати того, кого Аллаг нагодував би Сам, якби побажав? Воістину, ви перебуваєте в явній омані!» |
| 48. | Вони говорять: «Коли ж прийде обіцяне, якщо ви правдиві?» |
| 49. | Вони можуть чекати тільки крику, який вразить їх, коли вони будуть сперечатися! |
| 50. | Вони не зможуть ні лишити заповіту, ні повернутися до своїх родин. |
| 51. | Щойно засурмлять у ріг, вони поспішатимуть із могил до свого Господа! |
| 52. | Вони скажуть: «Горе нам! Хто підняв нас із місць, де ми спали? Це ж те, що обіцяв Милостивий! Посланці говорили правду!» |
| 53. | Буде тільки єдиний крик і всі вони постануть перед Нами! |
| 54. | Того Дня жодну душу не буде скривджено, а вам відплатять тільки за те, що ви робили! |
| 55. | Воістину, сьогодні жителі раю поринуть у втіхи. |
| 56. | Вони лежатимуть у затінку зі своїми дружинами на оздоблених ложах. |
| 57. | Там вони матимуть фрукти і все, чого попросять! |
| 58. | «Мир!» — таким буде слово Милосердного Господа! |
| 59. | «Відійдіть сьогодні, грішники! |
| 60. | Хіба Я не заповідав вам, о сини Адама, щоб ви не поклонялися шайтану, адже він для вас явний ворог, |
| 61. | а поклонялися Мені? Це — прямий шлях! |
| 62. | Він уже збив зі шляху багатьох із вас. Невже ви не розумієте? |
| 63. | Ось геєна, яку й було обіцяно вам! |
| 64. | Увійдіть сьогодні туди — за те, що ви були невіруючими!» |
| 65. | Того Дня Ми запечатаємо їхні вуста. З Нами говоритимуть їхні руки, а їхні ноги будуть свідчити про те, що вони робили! |
| 66. | Якщо Ми побажаємо, то заберемо їхні очі, й вони кинуться до шляху. Та як вони зможуть бачити? |
| 67. | Якщо Ми побажаємо, то змінимо їх на місці. Вони не зможуть ні рушити вперед, ні повернутись назад. |
| 68. | Кому Ми подовжуємо життя, тому вкладаємо в єство протилежність. Невже ви не розумієте? [3] |
| 69. | Ми не вчили його поезії, і не личить йому це робити. Це тільки нагадування і ясний Коран, |
| 70. | щоб він застерігав тих, хто живий, і щоб справдилося слово щодо невіруючих! |
| 71. | Невже вони не бачать, що зі створеного Нашими руками Ми зробили для них худобу, якою вони володіють? |
| 72. | Ми підкорили їм [тварин]: на деяких вони подорожують, а з інших мають їжу. |
| 73. | Вони приносять їм користь і дають поживу. Невже вони не будуть вдячні? |
| 74. | Замість Аллага вони поклоняються іншим богам, сподіваючись на допомогу від них. |
| 75. | Ті неспроможні допомогти, але ж ці складають готове до бою військо! [4] |
| 76. | Нехай не засмучують тебе їхні слова. Воістину, Ми знаємо те, що вони приховують і що відкривають! |
| 77. | Невже людина не бачить, що Ми створили її з краплі сімені? Проте вона відкрито сперечається! |
| 78. | Вона наводить Нам притчі, а сама забуває про своє створення. Вона говорить: «Хто оживить кістки, які зітліли?» |
| 79. | Скажи: «Оживить Той, Хто створив їх уперше! А Він знає про кожне творіння! |
| 80. | Той, Хто дав вам вогонь із зеленого дерева, від якого ви розпалюєте вогнище!» |
| 81. | Невже Той, Хто створив небеса й землю, не зможе створити подібного до них? Та ж ні! Він — Творець, Знаючий! |
| 82. | Коли Він воліє чогось, то тільки говорить: «Будь!» — і воно є! |
| 83. | Преславний Той, у Чиїй руці перебуває влада над кожною річчю! До Нього ви повернетесь! |
[1] «Ясна Книга» («імамі мубін») — «Захищена Скрижаль» (за аль-Багаві та ібн Касіром).
[2] Як свідчать тлумачі, цей віруючий чоловік був убитий своїм народом.
[3] «Повертаємо в слабкість після сили, в бадьорість після немочі» (ібн Касір).
[4] Як відзначає ат-Табарі, йдеться про те, що багатобожники готові битися заради збереження своїх ідолів. Існує інший варіант тлумачення (див. переказ від Муджагіда в тафсірі ібн Касіра): ідолів буде зібрано в День Воскресіння як військо проти багатобожників.