| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
| 1. | О закутаний! |
| 2. | Вставай та застерігай! |
| 3. | Звеличуй Господа свого, |
| 4. | очисти свій одяг, |
| 5. | уникай мерзоти [1] |
| 6. | та не виявляй милості, маючи сподівання отримати ще більше! |
| 7. | Заради Господа свого будь терплячим! |
| 8. | Коли засурмлять у ріг – |
| 9. | той важкий День |
| 10. | не буде легким для невіруючих! |
| 11. | Залиш Мене з тим, кого Я створив одинаком, |
| 12. | кому дарував велике багатство |
| 13. | та синів, які знаходяться поряд із ним, |
| 14. | для кого розкрив усе! |
| 15. | Але він бажає, щоб Я дав йому ще більше! |
| 16. | Ні! Він заперечує Наші знамення, |
| 17. | тож Я ускладню його шлях! |
| 18. | Він усе обдумав та розрахував. |
| 19. | Нехай він згине — як він усе розрахував! |
| 20. | Нехай він згине ще раз — як він усе розрахував! |
| 21. | Потім він замислився, |
| 22. | далі нахмурився та насупився, |
| 23. | а потім відвернувся та загордився! |
| 24. | І сказав: «Це — лише переказане чаклунство! |
| 25. | Це лише слово людини!» |
| 26. | Ми вкинемо його в пекельне полум’я. |
| 27. | А звідки тобі знати, що таке пекельне полум’я? |
| 28. | Воно не обминає та не залишає, |
| 29. | спалюючи шкіру. |
| 30. | Над ним — дев’ятнадцять. |
| 31. | Вартовими пекла Ми зробили лише ангелів, а їхню кількість перетворили на випробування для тих, які не увірували — щоб ті, кому дано Писання, були впевненими; щоб додати віри тим, які увірували, і щоб не сумнівались ті, яким дано Писання та віруючі; і щоб запитали ті, в чиїх серцях хвороба та невіруючі: «Що Аллаг прагнув донести цією притчею?» Ось так Аллаг збиває зі шляху, кого побажає та веде, кого побажає, шляхом прямим! Військо Господа твого відоме лише Йому! А це — лише нагадування для людей! |
| 32. | Ні! Клянуся місяцем! |
| 33. | Клянуся ніччю, коли вона відступає! |
| 34. | Клянуся зорею, коли вона займається! |
| 35. | Воістину, це — одна із найвеличніших справ, |
| 36. | яка застерігає людство, |
| 37. | тих серед вас, хто бажає йти вперед чи відступати назад. |
| 38. | Кожна душа є заручницею того, що вона собі здобула, |
| 39. | окрім людей, які праворуч, |
| 40. | які в райських садах розпитують одне одного |
| 41. | про грішників: |
| 42. | «Що привело вас у пекельне полум’я?» |
| 43. | Ті скажуть: «Ми не були серед молільників, |
| 44. | не годували бідняка |
| 45. | та разом з іншими вдавалися до пустослів’я. |
| 46. | Ми вважали Судний День брехнею, |
| 47. | доки не прийшла до нас впевненість». |
| 48. | Їм не допоможе заступництво заступників. |
| 49. | Чому ж вони відвертаються від нагадування, |
| 50. | наче перелякані віслюки, |
| 51. | які втікають від лева. |
| 52. | Але кожен із них прагне отримати розгорнуті сувої. |
| 53. | Ні! Вони не мають страху перед наступним життям! |
| 54. | Ні! Воістину, це — нагадування! |
| 55. | І хто захоче, той згадає його. |
| 56. | Але вони не згадають його, якщо цього не побажає Аллаг. Гідний Він богобоязливості та гідний дарувати прощення! |
[1] Як свідчить ібн Касір, посилаючись на багатьох тлумачів, маються на увазі ідоли.