Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
1. |
Коли небо розколеться, |
2. |
і коли зорі посиплються, |
3. |
і коли моря зіллються, |
4. |
і коли могили перекинуться – |
5. |
дізнається душа, що вона зробила й чого не зробила. |
6. |
О людино! Що ж спокусило тебе щодо Господа твого Щедрого, |
7. |
Який створив тебе й розмірив образ твій, і впорядкував тебе |
8. |
в такому вигляді, в якому побажав Господь твій? |
9. |
Але ж ні! Ви все ж заперечуєте Суд! |
10. |
Та, воістину, над вами є наглядачі – |
11. |
благородні писарі, |
12. |
які знають те, що ви робите! |
13. |
Воістину, праведники опиняться у блаженстві! |
14. |
А грішники, воістину, опиняться у пеклі! |
15. |
Увійдуть вони туди в Судний День! |
16. |
І не зможуть вони уникнути цього! |
17. |
Звідки тобі знати про те, що таке Судний День? |
18. |
І ще раз: звідки тобі знати про те, що таке Судний День? |
19. |
Це — День, коли жодна душа не зможе допомогти іншій, а рішення в той День буде належати Аллагу! |