Коран: Переклад смислів з арабської мови

[1] Ідеться про чотири особливі місяці: мухаррам, раджаб, зуль-када, зуль-хіджа, під час яких військові дії заборонені.

[2] «Великий хаджж» — відповідно до тлумачень сподвижників та їхніх послідовників - мається на увазі стояння на горі Арафат під час хаджжу (ібн Касір).

[3] Аяти, які стосуються боротьби з невіруючими, слід розуміти в історичному контексті.

[4] «Ці люди — невігласи, вони не розуміють доказу від Аллага, не знають, що означатиме віра в Аллага, якщо вони увірують; не знають про злочин та гріх, які тягне за собою нехтування вірою в Аллага!» (ат-Табарі).

[5] «Місця поклоніння Аллагу» — мечеті («масаджід», мн. від «масджід» — там, де поклоняються). Раніше багатобожники ремонтували Заборонену Мечеть, накривали Каабу й давали воду прочанам, проте цей аят передав усі повноваження мусульманам (аль-Багаві з посиланням на переказ від ібн Аббаса).

[6] Як пояснюють тлумачі Корану (ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір), «аса» (можливо) тут має обов’язкову дію, тобто вони справді «йдуть прямим шляхом».

[7] «День Хунайну» — битва мусульман із багатобожниками племен Гавазін та Сакиф, яка відбулася у 630 році в долині між Меккою й Таїфом.

[8] Ат-Табарі та інші тлумачі Корану коментують так: «Переказують від сина Аббаса, що він сказав: «Прийшла до Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) група юдеїв: Салям бін Мішкам, Ну’ман бін Ауфа, Шас бін Кайс і Малік бін ас-Сайф. Вони сказали: «Як ми підемо за тобою, залишивши свій напрям молитви? А ти ще й не вважаєш, що Узайр — син Бога!» І тоді Аллаг зіслав цей аят». Згідно з іншими переказами, пов’язаними з тлумаченнями цього, Узайра шанобливо називали «сином Божим», адже він поновив значення Таурату (Тори) в юдейській громаді. Саме тому Узайра часто ототожнюють з біблійнім Ездрою.

[9] «Чотири заборонені місяці» — мухаррам, раджаб, зуль-када, зуль-хіджа.

[10] Ідеться про багатобожників, які замінювали один із чотирьох місяців іншим, наприклад, як відзначає аль-Багаві, «перетворювали сафар на заборонений місяць, а мухаррам — на дозволений». Це робилося з метою продовження полювання та війн, заборонених у згадані чотири місяці.

[11] Супутником Пророка (мир йому і благословення Аллага) під час гіджри з Мекки був Абу Бакр ас-Сиддік (нехай буде вдоволений ним Аллаг). Разом вони сховалися в печері на горі Савр (ат-Табарі).

[12] Ідеться про Джаді бін Кайса, який просив дозволу лишитися, пояснюючи це тим, що під час походу проти візантійців він не зможе не спокуситися їхніми жінками (аль-Багаві).

[13] Ідеться про похід на Табук, від чого лицеміри вперто відмовлялися (ат-Табарі за переказом від ібн Аббаса).

[14] Два блага — «перемога та військова здобич або мученицька смерть і прощення» (аль-Багаві).

[15] Ідеться про чоловіка на ім’я Хуркус, який звинуватив Пророка (мир йому і благословення Аллага) в несправедливості (ібн Касір).

[16] «Він — вухо!»: тобто слухає кожного, хто щось говорить. Лицеміри, зводячи наклеп на Пророка (мир йому і благословення Аллага), говорили: «Кажемо, що побажаємо, клянемося, а він усьому вірить!» (ат-Табарі).

[17] Мад’ян — територія в північно-західній частині Аравії. «Перекинуті селища» — міста, де жив народ Люта.

[18] «Сади Едену» — сади вічності. Аль-Багаві відзначає, що «Еден» походить від дієслова «адана» — «перебувати десь», тобто мається на увазі вічне існування. Є ще й інші пояснення, згідно з якими Еден — середина раю, фортеця або річка в раю (аль-Багаві від ібн Масуда та ін.).

[19] Ідеться про лицемірів, які відмовлялися йти у похід на Табук та залишилися в Медині (за аль-Багаві).

[20] «Лишилися з іншими» — досл. «з тими, які залишаються». Аль-Багаві відзначає, що маються на увазі жінки.

[21] «Разом з іншими» — див. коментар до аяту 87 цієї ж сури.

[22] Мугаджіри («переселенці») — мусульмани, які переселилися з Мекки в Медину. Ансари («помічники») — мединці, які прийняли іслам і підтримали мугаджірів.

[23] «Піднести»: «зі ступеню лицемірів до ступеню щирих людей». «Молися»: «проси для них прощення» (ат-Табарі).

[24] Ідеться про мечеть, збудовану в Медині лицемірами, яких до цього підбурив дехто Абу Амір з племені Хазрадж. Згідно з повідомленнями тлумачів Корану (ат-Табарі, аль-Багаві, ібн Касір), Абу Амір навіть бував у візантійського імператора Іраклія, намагаючись використати новозбудовану мечеть як місце для зібрання своїх прибічників («мірсад» — засідка).

[25] Ідеться про мечеть в районі Куба (південь Медини), яку заснував Пророк (мир йому і благословення Аллага) одразу після гіджри (ат-Табарі). Ібн Касір наводить переказ, у якому сказано: «Обрядова молитва в мечеті Куба — наче мале паломництво».

[26] «Які тримаються посту» («саіхуна») — досл. «подорожні». Аль-Багаві повідомляє: «Ібн Масуд та ібн Аббас (нехай буде вдоволений ними Аллаг) сказали: «Це ті, які тримаються посту». А Суф’ян ібн Уєйна сказав: «Той, хто постить, названий «подорожнім» через те, що він залишає позаду всі задоволення...».

[27] Ідеться про тих, хто мало не покинув Пророка під час важкого походу на Табук (ат-Табарі).

[28] Йдеться про Гіляля бін Умейю, Мурару бін ар-Рабі’ та Ка’ба бін Маліка, які не вирушили в похід на Табук, але згодом розкаялися в цьому (ат-Табарі).

[29] «Вони будуть застерігати від пекла й сповіщати добру звістку про рай» (Ібн Касір від ібн Аббаса).

[30] «Збільшує нечистоту» — досл. «додає нечистоту до їхньої нечистоти»; «додає сумнів до їхнього сумніву» (ібн Касір).

[31] Аль-Багаві стверджує, що йдеться про лицемірів, які виходили з мечеті під час молитви, якщо ніхто за ними не спостерігав.