Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
1. | Наблизився до людей час відплати, а вони в невігластві своєму відвертаються. |
2. | Яке б нове нагадування Аллага до них не приходило, вони слухають його, бавлячись, |
3. | із неуважним серцем. Нечестивці таємно шепотіли: «Невже він не така сама людина як і ми? Невже ви підете за чарами, які самі бачите?» [1] |
4. | Скажи: «Мій Господь знає те, що говорять і на небесах, і на землі. А Він — Всечуючий, Всезнаючий!» |
5. | Але вони говорять: «Якісь уривчасті видіння! Та він вигадав це! Він — поет! Нехай прийде до нас зі знаменням, яке було в перших посланців!» |
6. | Жодне селище, яке Ми знищили, не увірувало. Невже й вони не увірують? |
7. | І раніше за тебе Ми відсилали чоловіків, яким давали одкровення. Запитайте про це в людей Нагадування, якщо ви не знаєте! [2] |
8. | Ми не створили їх плоттю, якій не потрібна їжа, і вони не були безсмертними! |
9. | А потім Ми виконали обіцянку: врятували їх разом із тими, кого побажали, й знищили порушників! |
10. | Ми зіслали вам Писання, а в ньому — згадка про вас! Невже ви не розумієте? |
11. | Скільки Ми знищили селищ, жителі яких були несправедливими! Після них Ми створили інші народи. |
12. | Коли вони відчули Нашу міць, то почали тікати звідти. |
13. | Не тікайте! Поверніться туди, де ви розкошували, де житла ваші! Можливо, вас запитають! [3] |
14. | Вони говорили: «Горе нам! Воістину, ми були несправедливими!» |
15. | Вони голосили так, доки Ми не перетворили їх на зів’ялу ниву. |
16. | Ми не створювали небес, землі й того, що між ними, бавлячись. |
17. | Коли б Ми прагнули забави, то зробили б її з того, що маємо — якби взагалі це робили! |
18. | Та ж ні! Ми вражаємо істиною брехню, й вона трощить її. І та зникає! Горе вам за те, що ви вигадуєте! |
19. | Йому належать усі, хто на небесах і на землі! А ті, хто поряд із Ним, не гордують поклонінням Йому й не втомлюються! |
20. | Вони невтомно прославляють Його вночі та вдень! |
21. | Невже вони роблять собі із землі богів, які були б здатні воскрешати? [4] |
22. | Якби були інші боги, крім Аллага, то [небеса і земля] зруйнувалися б. Аллаг, Господь трону, пречистий від того, що Йому приписують! |
23. | Його не запитають про те, що Він робить, — запитають їх! [5] |
24. | Невже крім Нього вони беруть собі інших богів? Скажіть: «Наведіть свій доказ! Ось нагадування для тих, хто зі мною, і нагадування для тих, хто був раніше за мене!» Але більшість із них не знає істини. Вони відвертаються! [6] |
25. | Ми не відсилали раніше за тебе жодного посланця, не відкривши йому: «Немає бога, крім Мене! Тож поклоняйтеся Мені!» |
26. | Вони говорять: «Милостивий узяв Собі дитину!» Преславний Він! Але ж вони тільки шановані раби. [7] |
27. | Не випереджають Його словом й діють згідно з Його наказом! |
28. | Він знає те, що було до них, і те, що буде після них. Заступаються вони лише за тих, ким Він задоволений, а самі тріпочуть від страху перед Ним! |
29. | А хто з них скаже: «Я — бог замість Нього», — тому відплатою буде геєна. Так Ми винагороджуємо нечестивців! |
30. | Невже не бачать невіруючі, що небеса й земля були єдиним цілим, а Ми роз’єднали їх, і що Ми створили все живе з води? Невже вони не увірують? |
31. | І Ми поставили на землі непохитні гори, щоб вона не коливалася під ними, й проклали широкі шляхи, щоб вони мали змогу йти правильним шляхом. |
32. | І Ми зробили небо захищеним дахом, але вони відвертаються від Його знамень. |
33. | Він — Той, Хто створив ніч, день, сонце й місяць. Усі вони плинуть небосхилом. |
34. | Нікому з людей, що жили перед тобою, Ми не дарували безсмертя. Тож невже, якщо ти помреш, вони житимуть вічно? |
35. | Кожна душа зазнає смерті. Ми випробовуємо вас злом і добром як спокусою, і до Нас ви повернетесь! |
36. | Коли ті, які не вірують, бачать тебе, то тільки насміхаються: «Чи це не той, хто глузував із ваших богів?» Не вірують вони в нагадування Милостивого! |
37. | Людина створена нетерплячою. Я покажу вам Свої знамення, тож не квапте Мене! |
38. | Вони запитують: «Коли ж станеться обіцяне, якщо ви правдиві?» |
39. | Якби невіруючі тільки знали про той час, коли вони не зможуть відвернути вогонь ні від свого обличчя, ні від своєї спини! І ніхто не допоможе їм! |
40. | Це станеться несподівано й приголомшить їх. Вони не зможуть цього відвернути й не матимуть відстрочки! |
41. | Справді, вже глузували й з тих посланців, які жили раніше за тебе. Тож насмішників вразило те, з чого вони глузували! |
42. | Запитай: «Хто захистить вас від Милостивого вночі та вдень?» Але вони відвертаються від нагадування Господа свого! |
43. | Або у них є, крім Нас, інші боги, які їх захистять? Вони не здатні допомогти самим собі й ніхто не захистить їх від Нас! |
44. | Ми дозволили їм та їхнім батькам насолоджуватися благами, доки триває їхнє життя. Невже вони не бачать, що Ми зменшуємо землю з країв? Невже вони переможуть? [8] |
45. | Скажи: «Я застерігаю вас одкровенням!» Але глухі не чують заклику, навіть якщо їх застерігають. |
46. | А якщо їх торкнеться частина кари Господа твого, то вони неодмінно скажуть: «Горе нам! Ми були несправедливі!» |
47. | У День Воскресіння Ми встановимо справедливу вагу й ні з ким не вчинять несправедливо. Коли щось матиме навіть вагу гірчичного зерна, Ми все одно принесемо Його! Достатньо тієї лічби, що в Нас! |
48. | Ми дарували Мусі й Гаруну розрізнення, світло й нагадування для богобоязливих, |
49. | які потай бояться свого Господа й мають страх перед Часом. |
50. | Це — благословенне нагадування, зіслане Нами. Невже ви будете його заперечувати? |
51. | Ще раніше Ми дарували Ібрагіму дороговказ, і Ми знали, ким є [Ібрагім]. |
52. | Ось він сказав своєму батьку та іншим людям: «Що це за образи, яким ви настільки віддані?» |
53. | Ті відповіли: «Ми бачили, що наші батьки поклонялися їм!» |
54. | Він сказав: «Ви та ваші батьки перебуваєте в справжній омані!» |
55. | Ті сказали: «Ти прийшов до нас з істиною чи просто бавишся?» |
56. | Він сказав: «Ні! Ваш Господь — Господь небес і землі, Який створив їх. І я — один із тих, хто свідчить про це! |
57. | Клянуся Аллагом! Я неодмінно замислю хитрощі проти ваших ідолів, коли ви відвернетесь і підете!» |
58. | Він розтрощив усіх ідолів, окрім найбільшого з них, щоб вони могли звернутися до нього. |
59. | Вони запитали: «Хто зробив це з нашими богами? Воістину, він — нечестивець!» |
60. | Інші сказали: «Ми чули, як один юнак згадував їх. Його звуть Ібрагім!» |
61. | Ті сказали: «Приведіть його перед людські очі, нехай вони засвідчать!» |
62. | Вони запитали: «Це ти зробив таке з нашими богами, Ібрагіме?» |
63. | Він відповів: «Ні, це зробив найбільший із них. Запитайте їх, якщо вони здатні розмовляти!» |
64. | Одні з них звернулися до інших і сказали: «Воістину, ви самі — нечестивці!» |
65. | Але потім вони знову взялися за своє: «Ти знаєш, що вони не здатні розмовляти!» |
66. | [Ібрагім] сказав: «Невже ви поклоняєтеся замість Аллага тому, хто не може ні принести вам користі, ні завдати шкоди? |
67. | Гидота — і ви, і те, чому ви поклоняєтеся замість Аллага! Невже ви не розумієте?» [9] |
68. | Ті сказали: «Спаліть його й допоможіть вашим богам, якщо ви спроможні діяти!» |
69. | Ми сказали: «О вогню! Будь для Ібрагіма прохолодою і безпекою!» |
70. | Вони прагнули заподіяти шкоду, але Ми зробили так, щоб вони втратили більше за всіх. |
71. | Ми врятували його та Люта й привели на землю, яку благословили для світів! |
72. | І Ми дарували йому Ісхака, а ще Якуба. Ми зробили їх усіх праведниками! |
73. | І зробили їх провідниками, які з Нашого дозволу вказують прямий шлях. І Ми відкрили їм, як робити добро, звершувати молитву й давати закят. І вони поклонялися Нам! |
74. | А Люту Ми дарували мудрість і знання й врятували його від жителів селища, які робили мерзенні вчинки. Воістину, вони були лихими й розпусними людьми! |
75. | Ми ввели його у Свою милість. Воістину, він був одним із праведників! |
76. | А Нух закликав Нас іще раніше; Ми відповіли йому й врятували його з родиною від великого смутку. |
77. | Ми захистили його від людей, які вважали брехнею Наші знамення. Ці люди були лихими, тож Ми їх усіх утопили! |
78. | Дауд і Сулєйман вирішували справу про ниву, яку вночі витоптали чужі вівці. Ми були свідками їхнього суду! |
79. | І Ми дали Сулєйману правильне рішення, а обом їм дарували мудрість та знання. І Ми підкорили гори й птахів для того, щоб вони славили Нас разом із Даудом. Так, Ми зробили це! [10] |
80. | Ми навчили його мистецтва виготовлення військових обладунків, щоб ви мали захист від взаємної шкоди. Але хіба ж ви вдячні? |
81. | Ми підкорили Сулєйману могутній вітер, який за його наказом дув на благословенну Нами землю. Адже Ми знаємо про кожну річ! |
82. | Були серед шайтанів такі, які пірнали для нього у воду й виконували іншу роботу. А Ми стерегли їх! |
83. | Ось Айюб закликав до Господа свого: «Воістину, Мене торкнулося лихо, а Ти — Наймилостивіший із милостивих!» |
84. | Ми відповіли йому, відвернули те лихо й дарували йому родину його і ще стільки ж — як милість від Нас та нагадування для тих, хто поклоняється! |
85. | Ісмаїль, Ідріс, Зуль-Кіфль — усі вони були з терплячих! |
86. | І Ми ввели їх до Нашої милості. Воістину, вони були праведниками! |
87. | Ось Зун-Нун пішов розгніваний і думав, що Ми не здолаємо його, але в темряві він заголосив: «Немає бога, крім Тебе! Преславний Ти! Воістину, я був несправедливим!» [11] |
88. | Ми відповіли йому та врятували від розпачу. Так Ми рятуємо віруючих! |
89. | Ось Закарія закликав до Господа свого: «Господи! Не залишай мене самотнім, адже Ти — найкращій зі спадкоємців!» |
90. | Ми відповіли йому й дарували Ях’ю, зробивши його дружину спроможною на це. Вони поспішали робити добро, кликали Нас із надією та страхом. І вони були перед Нами смиренними! |
91. | Та, яка зберегла цноту лона свого, — Ми вдихнули в неї від нашого Духу, зробивши її саму та її сина знаменням для світів! |
92. | Воістину, ця ваша громада — громада єдина! А Я — Ваш Господь, тож поклоняйтесь Мені! [12] |
93. | Хоч [люди] й розділилися між собою, усі вони повернуться до Нас! |
94. | Зусиль того, хто робив добрі вчинки й був віруючим, не відкинуть. Це все Ми запишемо йому! |
95. | Не дозволено повернутися сюди мешканцям селищ, яких Ми винищили, |
96. | доки не відкриють шлях Яджуджу й Маджуджу, які рушать униз із кожного пагорбу! |
97. | Наблизиться час правдивої обіцянки, й погляди тих, які не вірують, застигнуть: «Горе нам! Ми були неуважними до цього! Так, ми були несправедливими!» |
98. | І ви, й те, чому ви поклонялися замість Аллага, буде паливом для геєни, до якої ви увійдете! |
99. | Якби вони справді були богами, то не ввійшли б туди. Але вони будуть там вічно! |
100. | Вони будуть стогнати, але нічого не почують! |
101. | А ті, кому Ми попередньо дарували найкраще, опиняться далеко від геєни! |
102. | Вони не почують найменшого звуку її, вічно будуть серед того, що побажають! |
103. | Великий жах не засмутить їх, а ангели зустрінуть їх так: «Ось День, який вам обіцяли!» |
104. | Того Дня Ми згорнемо небо так, як згортають сувої для письма. Ми повторимо творіння так, як почали його вперше, що вже було обіцяно. Воістину, Ми зробимо це! |
105. | Ми вже записали у Псалтирі, після нагадування, що землю успадкують Наші праведні раби. [13] |
106. | Воістину, це — послання для людей, які поклоняються! |
107. | Ми відіслали тебе тільки як милість для світів. |
108. | Скажи: «Мені лише відкрито, що ваш Бог — Бог єдиний! Невже ви не станете покірними [Йому]»? |
109. | А якщо вони відвернуться, то скажи так: «Я однаково проголошую це всім вам. Я не знаю, близько чи далеко ще до обіцяного вам! |
110. | Це Він знає про слова, які промовляють уголос, і знає про те, що ви приховуєте! |
111. | Я не знаю, можливо, це — спокуса для вас і насолода благами до певного часу». |
112. | Сказав [Мухаммад]: «Господи! Розсуди нас справедливо! У нашого Милостивого Господа треба шукати допомоги проти того, що про Нього вигадують!» |
[1] Ат-Табарі коментує слова «нечестивців», які «таємно шепотіли»: «Одні з них говорили іншим: «Невже ви приймете ці чари й повірите в них, коли самі знаєте, що це — чари?» Вони мали на увазі Коран».
[2] Більшість тлумачів вважає, що під «людьми Нагадування» («агль аз-зікр») маються на увазі «люди Писання» — юдеї та християни. Ібн Касір, наприклад, пише: «Запитайте у вчених різних громад, таких як юдеї, християни та інші групи: «Посланці, які приходили до вас, були людьми чи ангелами?» Вони були людьми, й така повнота Божої милості до Його творіння, адже Він відсилає посланців, схожих на вас, які можуть донести послання, а ви можете його взяти».
[3] «Вас запитають» — аль-Багаві коментує: «Сказав ібн Аббас: «Про вбивство вашого пророка!» А Катада сказав: «Щось про ваше земне життя».
[4] Аль-Багаві коментує: «Ідеться про ідолів із дерева й каміння, а вони походять із землі».
[5] Ібн Касір коментує: «Бог запитає Свої творіння про їхні вчинки!»
[6] Ібн Касір та аль-Багаві вважають, що під «нагадуванням» (зікр) тут мається на увазі Коран, а також писання попередніх громад (Тора, Євангеліє), де проголошується єдинобожжя. Цей варіант перекладу підтверджується й текстом наступного аяту.
[7] Ідеться про ангелів, яких багатобожники вважали за «дітей Аллага» або й взагалі богами.
[8] Аль-Багаві та інші тлумачі вважають, що йдеться про перемогу віруючих та відкриття нових земель для ісламу.
[9] Вигук «Уф!» («Мерзота!») — вираз зневаги й презирства.
[10] «І Ми дали Сулєйману правильне рішення» (досл.: «допомогли зрозуміти») — Аль-Багаві та інші тлумачі коментують це рішення так: власник отари мав відновити знищені посіви, а в цей час власник ниви мав право тримати отару кривдника й користуватися нею. Згодом вони повинні були повернути власність один одному.
[11] Зун-Нун (досл. «той, що з рибою») — ідеться про Юнуса (Йону), який опинився в череві великої риби.
[12] Вислів «єдина громада» більшість тлумачів розуміє як «єдина релігія». Наприклад, ібн Касір із посиланням на ібн Аббаса, Муджагіда, Саїда бін Джубайра та Абд ар-Рахмана бін Зайда бін Асляма пише: «Ваша релігія — релігія єдина».
[13] Більшість тлумачів розуміє під «нагадуванням» (зікр) небесну «Захищену Скрижаль» («аль-лаух аль-махфуз»). Згідно з іншими коментарями мається на увазі Таурат (Тора), поява якої передувала Псалтирю.