Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
1. | Клянуся тими, що скачуть захекані, |
2. | і вибивають іскри, |
3. | і нападають удосвіта, |
4. | і підіймають хмари пилу, |
5. | і вриваються в натовп! [1] |
6. | Воістину, невдячна людина перед Господом своїм! |
7. | І, воістину, вона сама тому свідок! |
8. | І, воістину, вона надто сильно полюбляє блага! |
9. | Хіба не знає вона, що коли воскресять тих, хто в могилах, |
10. | і коли стане відомим те, що в серцях, |
11. | воістину, в той День Господь твій буде знати все про них? |
[1] Як вважають тлумачі, мова йде про бойових коней.