| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
| 1. |
Каф. Клянуся Кораном преславним! |
| 2. |
Але ж вони здивовані тим, що з’явився застерігач з-посеред них самих, і кажуть невіруючі: «Це — дивна річ! |
| 3. |
Невже, коли ми помремо і станемо прахом, [то воскреснемо?]. Таке повернення — щось надзвичайне!» |
| 4. |
Ми знаємо, що земля забирає їх, але ж у Нас є захищене Писання! |
| 5. |
Та відкинули вони істину, коли вона з’явилася їм, і збентежилися вони! |
| 6. |
Чи не дивилися вони на небо, що над ними, яким чином звели Ми його та прикрасили, і що немає в ньому тріщин? |
| 7. |
І землю розіслали Ми, встановивши стійкі гори на ній, і виростили на ній усілякі рослини прекрасні, |
| 8. |
щоб бачив і пам’ятав це кожен покірний раб. |
| 9. |
І зіслали Ми з неба воду благословенну, і проростили нею сади й зернові посіви, |
| 10. |
і високі пальми — з гронами звисаючими, |
| 11. |
як їжу для рабів [Наших]. Ми оживляємо водою мертву землю, і таким самим буде й вихід [із могил]. |
| 12. |
Задовго до них народ Нуха, жителі Ар-Расса й самудити, |
| 13. |
адити й народ Фірауна, і брати Люта, |
| 14. |
і жителі Аль-Айкі, і народ Тубба — всі вони не визнали посланців, і збулося те, що Я обіцяв! |
| 15. |
Хіба втомилися Ми від першого створення? Але ж вони перебувають у сумнівах щодо творення нового! |
| 16. |
Істинно, створили Ми людину, і знаємо, що нашіптує їй душа її, і Ми ближче до неї, аніж шийна жила! |
| 17. |
Двоє писарів записують, сидячи праворуч і ліворуч. |
| 18. |
Не вимовить ані слова людина, щоб наглядач не був готовий записати його. |
| 19. |
І настануть істинні передсмертні страждання. Ось те, чого ти намагався уникнути! |
| 20. |
І засурмлять у ріг: «Це і є обіцяний День!» |
| 21. |
Прийде кожна душа, а з нею — погонич і свідок. |
| 22. |
Істинно, не зважали ви на це, але здійняли Ми завісу з вас, тож зір ваш гострий сьогодні! |
| 23. |
І скаже супутник душі: «Ось те, що записане мною». |
| 24. |
Обидва ви вкидаєте в геєну кожного невдячного, впертого, |
| 25. |
супротивника добра, злочинця, того, хто сумнівається, |
| 26. |
хто поставив собі іншого бога нарівні з Аллагом! |
| 27. |
Скаже приятель-[шайтан]: «Господи наш! Я не збивав його зі шляху істини, він сам заблукав у далечині!» |
| 28. |
Не сперечайтеся в Моїй присутності, бо Я вже попередив вас! |
| 29. |
Не відміниться слово Моє і Я не утискаю своїх рабів! |
| 30. |
У той День спитаємо Ми в геєни: «Чи ти заповнена?» Вона відповість: «Чи потрібно ще більше?» |
| 31. |
Наблизиться рай до богобоязливих, і не буде віддаленим. |
| 32. |
Це те, що було обіцяне кожному, хто кається і тримається [віри], |
| 33. |
тому, хто боїться Милостивого потаємно, і прийшов із каяттям у серці. |
| 34. |
Увійдіть із миром! Це — День Вічності! |
| 35. |
Їм — все, що вони побажають, а в Нас — ще більше того. |
| 36. |
Як багато поколінь, сильніших за них, Ми знищили ще раніше! Шукали вони притулок по всій землі. Та чи можливо втекти? |
| 37. |
Воістину, в цьому — нагадування тому, хто має серце, хто слухає і хто є свідком. |
| 38. |
Істинно, створили Ми небеса, землю й те, що між ними, за шість днів; і не торкнулася Нас втома! |
| 39. |
Будь терплячим до того, що вони кажуть, і прославляй Господа твого до сходу сонця і перед заходом. |
| 40. |
І вночі прославляй Його і після поклонів. |
| 41. |
Прислухайся у той День, коли глашатай почне кликати з найближчого місця, |
| 42. |
у День, коли почуєте справжній крик. Це і буде День виходу [з могил]! |
| 43. |
Воістину, це Ми даємо життя й смерть і до Нас повернення! |
| 44. |
У той День земля швидко розколеться над ними і зібрати їх — легко для Нас! |
| 45. |
Ми краще знаємо, що вони кажуть, тож ти не силуй їх. Застерігай же Кораном тих, хто боїться Моєї обіцянки! |
