| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
| 1. |
Коли небо розколеться, |
| 2. |
і коли зорі посиплються, |
| 3. |
і коли моря зіллються, |
| 4. |
і коли могили перекинуться – |
| 5. |
дізнається душа, що вона зробила й чого не зробила. |
| 6. |
О людино! Що ж спокусило тебе щодо Господа твого Щедрого, |
| 7. |
Який створив тебе й розмірив образ твій, і впорядкував тебе |
| 8. |
в такому вигляді, в якому побажав Господь твій? |
| 9. |
Але ж ні! Ви все ж заперечуєте Суд! |
| 10. |
Та, воістину, над вами є наглядачі – |
| 11. |
благородні писарі, |
| 12. |
які знають те, що ви робите! |
| 13. |
Воістину, праведники опиняться у блаженстві! |
| 14. |
А грішники, воістину, опиняться у пеклі! |
| 15. |
Увійдуть вони туди в Судний День! |
| 16. |
І не зможуть вони уникнути цього! |
| 17. |
Звідки тобі знати про те, що таке Судний День? |
| 18. |
І ще раз: звідки тобі знати про те, що таке Судний День? |
| 19. |
Це — День, коли жодна душа не зможе допомогти іншій, а рішення в той День буде належати Аллагу! |
