| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
| 1. |
Клянуся світанковою зорею! |
| 2. |
Клянуся десятьма ночами! |
| 3. |
Клянуся парним і непарним! |
| 4. |
Клянуся ніччю, коли минає вона! |
| 5. |
Чи не достатньо цієї клятви для людини розумної? |
| 6. |
Невже не бачив ти, як учинив Господь твій з адитами? |
| 7. |
З Ірамом, володарем колонад, |
| 8. |
подібних яким не було створено в усіх землях? |
| 9. |
З самудитами, які розсікали скелі в долинах? |
| 10. |
З Фірауном, володарем списів? |
| 11. |
Вони порушували дозволене на землях |
| 12. |
і збільшували на них безчестя. |
| 13. |
Тож пролив на них Господь твій суворість кари Своєї! |
| 14. |
Воістину, Господь твій — на варті! |
| 15. |
Коли випробовує людину Господь її, пошановуючи та наділяючи благами, то вона говорить: «Господь мій». |
| 16. |
І коли випробовує Він її, обмежуючи їй блага Свої, то говорить вона: «Господь мій принизив мене!» |
| 17. |
Та ж ні! Це ви самі не шануєте сиріт! |
| 18. |
І не закликаєте одне одного нагодувати бідняка, |
| 19. |
жадібно поглинаєте спадок |
| 20. |
і любите багатство любов’ю сильною! |
| 21. |
Та ж ні! Коли розсиплеться земля на порох, |
| 22. |
і прийде Господь твій з ангелами, що стануть лавами — |
| 23. |
наблизять у День той геєну! І в той День згадає людина! Але ж навіщо їй згадка та? |
| 24. |
І скаже вона: «О, якби я ще раніше підготувалась до життя свого майбутнього!» |
| 25. |
Тож у День той ніхто не скарає так, як скарає Він! |
| 26. |
І не скує ніхто так, як скує Він! |
| 27. |
О ти, душе, що заспокоїлася! |
| 28. |
Повернися до Господа твого, отримавши вдоволення та милість! |
| 29. |
І ввійди до рабів Моїх! Увійди до раю Мого! |
| 30. |
І увійди до раю Мого! |
