Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
1. | О ви, які увірували! Дотримуйтеся угод! Дозволено вам у їжу тварин, окрім тієї худоби, яку заборонено вам. Заборонено полювання, коли перебуваєте ви в паломництві. Воістину, Аллаг вирішує так, як побажає! |
2. | О ви, які увірували! Не порушуйте ні знаків Аллага, ні забороненого місяця, не зачіпайте ні тварин, що йдуть на жертву, ні прикрас [тварин], ні людей, що йдуть у Дім Заборонений, прагнучи здобути милість Господню. І коли вийдете ви із Забороненого Місця, то можете полювати. І нехай ненависть до тих, які не пускали вас у Заборонену Мечеть, не штовхає вас на злочин. Тож допомагайте одне одному в справах праведності та богобоязливості, але не допомагайте одне одному в справах гріха та ворожнечі. І бійтеся Аллага, воістину, Аллаг суворий у покаранні! [1] |
3. | Заборонено вам мертвечину, кров, свинину, а також те, що забито не заради Аллага; і задушене, і забите на смерть, і те, що впало з висоти, і вбите рогами інших тварин, і вбите хижаком — хіба як виконаєте необхідні приписи. І заборонено вам зарізане на капищах поганських. Заборонено також гадати на стрілах. Усе це — гріх. Сьогодні ті, хто не вірував, втратили надію [знищити] вашу релігію. Не бійтеся їх, а бійтеся Мене! Сьогодні Я завершив вам вашу релігію, довів до кінця Свою милість до вас і схвалив іслам як вашу релігію. Якщо ж хтось змушений був [з’їсти заборонене], не бажаючи гріха, то Аллаг — Прощаючий, Милосердний! [2] |
4. | Запитують вони тебе, що дозволено їм. Скажи: «Дозволено вам добру їжу, споживайте також виловлене для вас навченими тваринами, навченими того, чого Аллаг навчив вас. Тільки згадуйте ім’я Аллага [над їжею], воістину, Аллаг швидкий у відплаті!» |
5. | Сьогодні дозволено вам прекрасну їжу. Дозволено вам їжу людей Писання, і вашу їжу дозволено їм. [Дозволені вам] цнотливі жінки з-посеред віруючих і людей Писання, коли сплатите ви викуп за них, коли ви цнотливі, а не розпусники, і не берете їх наложницями. А хто відрікся від віри — марні його вчинки, а в наступному житті він буде серед тих, хто матиме втрати! |
6. | О ви, які увірували! Коли стаєте ви на молитву, то омийте ваші обличчя й руки до ліктів, протріть голову та вимийте ноги до кісточок. А якщо ви перебуваєте в стані нечистоти, то викупайтеся. Якщо ж ви хворі, чи знаходитесь у дорозі, якщо хтось із вас справив нужду чи торкнувся жінки й не знайшов води, то омийте обличчя чистим сухим піском, обітріть ним обличчя своє і руки. Не бажає Аллаг утруднювати вас, а бажає вам очищення і завершення Своєї милості вам. Можливо, ви будете вдячні! |
7. | І згадуйте милість Аллага до вас і завіт ваш із Ним, коли сказали ви: «Слухаємо і підкоряємося!». І бійтеся Аллага. Воістину, Він знає те, що приховане в ваших серцях! |
8. | О ви, які увірували! Будьте стійкими у вірі в Аллага, свідчіть справедливо і нехай ненависть ваша до інших не веде до несправедливості. Тримайтеся справедливості, бо вона ближча до богобоязливості. Бійтеся Аллага, воістину, Йому добре відомо все те, що ви чините! |
9. | Обіцяв Аллаг тим, які увірували і творили добрі справи, прощення і велику винагороду! |
10. | А ті, які не увірували й відкидали Наші знамення, вони — жителі пекла! |
11. | О ви, які увірували! Згадайте милість Аллага до вас, коли вороги підняли свої руки проти вас, але Аллаг відвернув їх. Бійтеся Аллага і на Аллага нехай сподіваються віруючі! |
12. | І, істинно, Аллаг узяв завіт із синами Ісраїля. І відіслали Ми дванадцять вождів з-посеред них. І сказав Аллаг: «Воістину, Я — з вами! Якщо будете ви звершувати молитву, даватимете закят й увіруєте в посланців Моїх, будете підтримувати їх і дасте Аллагу добру позику, то Я прощу вам злі вчинки ваші і введу в сади, де течуть ріки. Якщо ж хтось із вас залишиться невіруючим після цього — то він збився з прямого шляху!» |
13. | А за те, що порушили вони завіт із Нами, Ми прокляли їх та зробили жорстокими серця їхні. Змінюють вони слова, невірно тлумачать [Писання], забули вони ту його частину, яку їм треба було пам’ятати. Не перестанеш ти дізнаватися про їхню зраду, лише окрім декого з них, але ти вибач їх і прости. Воістину, Аллаг любить тих, хто творить добро! |
14. | І з тими, які говорять: «Ми — християни», — взяли Ми завіт. І забули вони ту частину [Писання], яку їм треба було пам’ятати. І посіяли Ми серед них ворожість і ненависть одне до одного аж до Дня Воскресіння. І покаже тоді їм Аллаг, що вони чинили! |
15. | О люди Писання! Прийшов до вас Посланець Наш, щоб роз’яснити вам багато з того, що ви приховуєте з Писання, і щоб багато чого простити вам! Прийшло до вас світло від Аллага і ясне Писання, |
16. | яким веде Аллаг до шляхів миру тих, котрі шукають Його вдоволення. Виводить Він їх за Своїм наказом з темряви до світла й провадить їх до шляху прямого! |
17. | Істинно, не вірують ті, які говорять: «Воістину, Аллаг, Він — Месія, син Мар’ям!» Скажи: «Хто може завадити волі Аллага, якщо Він захоче знищити Месію, сина Мар’ям, і матір його, й тих, хто на землі — всіх?» Аллагу належить влада над небесами, землею і над тим, що поміж ними. Створює Він те, що бажає, і Він спроможний на кожну річ! |
18. | І говорять юдеї та християни: «Ми — сини Аллага й улюбленці Його!» Скажи: «Чому ж карає Він вас за гріхи ваші? Адже ви, люди — творіння Його. Прощає Він, кого побажає, і карає, кого побажає. Йому належить влада над небесами, землею і над тим, що поміж ними! І до Нього повернення!» |
19. | О люди Писання! Прийшов до вас Наш Посланець після перерви в посланцях, роз’яснюючи [істину], щоб не могли стверджувати ви: «Не приходив до нас ні благовісник, ні застерігач!» І ось прийшов до вас благовісник і застерігач! Аллаг спроможний на кожну річ! |
20. | І коли сказав Муса народу своєму: «О народе мій! Згадайте милість Аллага до вас, коли обрав Він серед вас пророків і зробив вас володарями, і дав вам те, чого не давав нікому зі світів! |
21. | О народе мій! Увійдіть у землю священну, яка є приписом Аллага для вас, не повертайтеся назад, а то матимете втрати!» |
22. | Сказали вони: «О Мусо! Воістину, тут же перебувають велетні! Ми ніколи не підемо туди, доки вони будуть там. Якщо ж вони залишать цю землю, то тоді увійдемо ми!» |
23. | Сказали два богобоязливих мужі, нехай наділить їх благами Аллаг: «Увійдіть у землю зненацька, через браму, та й не бійтеся їх, дарує Аллаг перемогу вам, якщо ви віруєте!» |
24. | Сказали вони: «О Мусо! Воістину, нізащо й ніколи не ступимо ми на землю цю, поки знаходяться там велетні! Йди сам із Господом твоїм і бийся там із ними. Воістину, ми побудемо тут!» |
25. | Сказав Муса: «Господи, воістину, підвладний мені тільки я і брат мій. Розсуди й розділи ж нас із цим народом грішним!» |
26. | Сказав Господь: «Воістину, заборонена ця країна вам на сорок років. Будете ви блукати по землі. Не сумуй же за народом грішним!» |
27. | І повідай їм розповідь істинну про синів Адама, коли вони обидва принесли жертву, та її було прийнято в одного, але не було прийнято в іншого, який потім сказав: «Я вб’ю тебе!» Відповів другий: «Воістину, Аллаг приймає жертви лише від богобоязливих! |
28. | Якщо піднімеш ти руку, щоб убити мене, то не підніму руки я, щоб убити тебе. Воістину, я боюся Аллага, Господа світів! |
29. | Воістину, я хочу, щоб ти взяв на себе гріх проти мене й свій гріх, і ти будеш серед жителів пекла, а це — кара злочинцям!» |
30. | Але веліла тому душа його вбити брата свого, і вбив він його. І опинився він посеред тих, які мали втрати! |
31. | І послав Аллаг крука розгрібати землю, щоб показати, як ховати мертве тіло брата свого. Сказав він: «Горе мені! Не в змозі я, мов крук цей, поховати мертве тіло брата мого!» І опинився він серед сповнених каяття. |
32. | Із цієї причини наказали Ми синам Ісраїля: «Якщо хтось уб’є душу не як помсту за душу й не як помсту за нечестя на землі, то це прирівнюється до вбивства всіх людей. А хто вбереже душу, той наче збереже життя всім людям». Так, істинно, приходили до них посланці з ясними доказами. Але й після цього багато хто з них чинить гріх на землі! |
33. | Воістину, відплатять тим, які воюють проти Аллага і Посланця Його та чинять безчестя на землі — будуть вони вбиті чи розіп’яті, або будуть відрубані руки та ноги їхні, чи вигнані будуть вони із землі. Це їм ганьба в земному житті та кара велика в житті наступному! |
34. | Окрім тих, які покаялися раніше, ніж подолали ви їх. Тож знайте, що Аллаг — Прощаючий, Милосердний! |
35. | О ви, які увірували! Бійтеся Аллага, й шукайте шляхи наближення до Нього, й боріться на шляху Його! Можливо, матимете ви успіх! |
36. | Воістину, якби ті, які не вірують, мали б те, що на землі й навіть більше цього, щоб викупити себе цим від кари в День Воскресіння, то не взяли б того від них. Чекає на них болісна кара! |
37. | Бажатимуть вони вийти з вогню, але ніколи вони не вийдуть із нього. Чекає на них жорстока кара! |
38. | Крадію і крадійці відрізайте руку як покарання за їхній злочин. Покарання — це як приклад від Аллага, адже Аллаг — Великий, Мудрий! |
39. | А в того, хто покається після злочину свого й виправиться, прийме Аллаг каяття. Воістину, Аллаг — Прощаючий, Милосердний! |
40. | Чи ти не знаєш, що Аллагу належить влада на небесах і на землі? Карає Він, кого побажає, і прощає, кого побажає, адже Аллаг спроможний на кожну річ! |
41. | О Посланцю! Хай не засмучують тебе ті, які поспішають у невір’ї та говорять своїми вустами: «Ми увірували», — але немає віри в серцях їхніх; і ті юдеї, які прислуховуються до брехні та прислуховуються до інших людей, котрі не приходили до тебе. Спотворюють вони значення слів і говорять: «Якщо дано вам це, то беріть його, а якщо не дано, то стережіться!» А якщо побажає Аллаг спокусити когось, то ти перед Аллагом не допоможеш йому нічим! Вони — ті, чиї серця не побажав Аллаг очистити, їм — ганьба в земному житті та кара велика в житті наступному! |
42. | Слухачі неправди, поглиначі забороненого! Якщо прийдуть вони до тебе, то розсуди між ними або ж відвернися від них. Якщо відвернешся ти від них, то не зашкодять вони тобі ніяким чином. Якщо ж будеш судити їх, то суди між ними справедливо. Воістину, Аллаг любить справедливих! |
43. | Але ж як поставлять вони тебе суддею, коли є в них Таурат, в якому міститься суд Аллага? Потім же відвернуться вони після цього. Ні, не вірують вони! |
44. | Воістину, зіслали Ми Таурат, в якому — прямий шлях і світло. Судять за ним юдеїв пророки, які навернулися до Аллага, і рабини, і книжники, як це було наказано їм — оберігати Писання Аллага і бути свідками йому. І не бійтеся людей, а бійтеся Мене! І не продавайте знамень Моїх за безцінь! А ті, які не судять за тим, що зіслав Аллаг, вони — невіруючі! |
45. | І приписали Ми їм там: «Душа — за душу, око — за око, ніс — за ніс, вухо — за вухо, зуб — за зуб, а також відплата за поранення». Якщо ж хтось відмовиться від помсти — то милість ця буде спокутою його. А ті, які не судять за тим, що зіслав Аллаг, вони — несправедливі! |
46. | Слідами їхніми відправили Ми Ісу, сина Мар’ям, із підтвердженням істинності того, що було до нього в Таураті, й дарували Ми йому Інджіль, у якому прямий шлях і світло, та підтвердження істинності того, що було до нього в Таураті, і як прямий шлях та пересторога для богобоязливих. |
47. | І нехай судять люди Інджілю за тим, що зіслав їм Аллаг. А ті, які не судять за тим, що зіслав Аллаг, вони — нечестивці! |
48. | Зіслали Ми тобі Писання в істині, яке підтверджує те, що було до цього в писаннях, і тебе як наглядача над ним. Тож суди між ними згідно з тим, що зіслав Аллаг, і не підкоряйся бажанням їхнім, щоб не ухилитися від тієї істини, яка явилася тобі. Кожному з-посеред вас встановили Ми різні закони й приписи. Якби побажав Аллаг, то створив би Він вас громадою єдиною, але випробовує Він у тому вас, що дарував вам. Змагайтеся ж у добрих справах, до Аллага ви всі повернетеся, і звістить Він вам про те, щодо чого були ви незгодні одне з одним! |
49. | І суди між ними за тим, що зіслав Аллаг, і не підкоряйся бажанням їхнім, і стережись, щоб не збили вони тебе ні на крихту з того, що зіслали Ми тобі! Якщо ж відвернуться вони, то знай, що бажає Аллаг покарати їх за деякі гріхи їхні, а, воістину, багато серед людей нечестивців! |
50. | Невже прагнуть вони суду часів невігластва? Хто ж кращий за Аллага в суді для людей твердо [віруючих]? |
51. | О ви, які увірували! Не беріть юдеїв та християн у приятелі — вони приятелі одні одним. А хто ж серед вас знається з ними — він сам з-посеред них. Воістину, Аллаг не веде прямим шляхом нечестивих! |
52. | Тож ти бачиш тих, чиї серця хворі — поспішають вони до них, кажучи:«Боїмося ми, що лихо спіткає нас». А, можливо, Аллаг дарує перемогу або наказ від Себе! І тоді вони розкаються в тому, що приховували в серцях своїх! |
53. | І скажуть ті, які увірували: «Невже це ті, які клялися Аллагом — найсильнішою клятвою — що вони справді з нами?» Даремні вчинки їхні й матимуть вони втрати! |
54. | О ви, які увірували! Якщо відступить хтось із вас від своєї релігії, то Аллаг швидко явить людей, яких любить Він і які люблять Його, й будуть вони смиренними перед віруючими й непохитними перед невіруючими, борцями на шляху Аллага, і тими, хто не боїться осуду. Така ласка Аллага! Дає Він її, кому побажає. Аллаг — Всеосяжний, Всезнаючий! |
55. | Покровитель ваш — лише Аллаг, Посланець Його й ті, які увірували, ті, які звершують молитву, дають закят, поклоняються! |
56. | Ті, які беруть своїм покровителем Аллага та Посланця Його, й ті, які увірували, воістину, є вони прихильниками Аллага, і вони — переможці! |
57. | О ви, які увірували! Не приятелюйте з тими, які вважають релігію вашу насмішкою та грою, з-поміж тих, яким було дано Писання раніше за вас, і невіруючих, і бійтеся Аллага, якщо ви віруючі! |
58. | І коли закликаєте ви до молитви, то вони знущаються і глузують. Це так, бо вони люди нерозумні! |
59. | Скажи: «О люди Писання! Невже ненавидите ви нас лише за те, що увірували ми в Аллага, і за те, що зіслано нам, і що зіслано раніше, і що більшість із вас — грішники?» |
60. | Скажи: «Чи не розповісти вам про тих, кого очікує кара від Аллага й кого прокляв Аллаг; і на кого прогнівався та перетворив деяких з них на мавп та свиней, і які поклонялися тагуту? Їм — найгірше місце, бо збивають вони з рівного шляху!» |
61. | І коли приходять вони до вас і говорять: «Увірували ми», — то насправді прийшли вони з невір’ям і пішли з ним. |
62. | І бачиш ти, що багато хто з-поміж них поспішає перевершити інших у гріхах, ворожості та пожиранні забороненого! Мерзотне те, що чинять вони! |
63. | Чому ж не утримають їх рабини та книжники від розмов гріховних та пожирання забороненого? Істинно, мерзотне те, що чинять вони! |
64. | І сказали юдеї: «Рука Аллага закута!» Будуть закутими руки їхні й прокляті вони за те, що говорять! Ні ж бо, руки Його широко простягнуті, наділяє Він, як побажає! Воістину, те, що зіслано тобі від Господа твого, багато в кого з них збільшує непокору й невір’я. Ми підняли між ними ворожість і ненависть до Дня Воскресіння. Завжди, коли розпалюють вони вогонь війни, гасить його Аллаг. Вони прагнуть поширити нечестя на землі, та Аллаг не любить нечестивих! |
65. | Якби ж то люди Писання увірували й боялися [Аллага], відпустили б Ми гріхи їхні та ввели би їх у сади насолоди. |
66. | Якби вони трималися Таурату, Інджілю й того, що зіслано їм від Господа їхнього, то пожинали б вони те, що над їхніми головами та під їхніми ногами. Є серед них і справедливі люди. Але щодо більшості з них — мерзота те, що чинять вони! |
67. | О Посланцю! Сповісти те, що зіслано тобі від Господа твого! А якщо не зробиш ти цього, то не сповістиш послання Його! Аллаг захистить тебе від людей. Воістину, Аллаг не веде прямим шляхом невіруючих! |
68. | Скажи: «О люди Писання! Ви не утвердитесь ні в чому доти, доки не будете триматися Таурату та Інджілю, і того, що зіслано вам від Господа вашого!» Воістину, те, що зіслано тобі від Господа твого, багато в кого з них збільшує непокору і невір’я. Тож не сумуй за людьми невіруючими! |
69. | Воістину, ті, які увірували, і ті, які сповідували юдаїзм, і сабеї, і християни, з-поміж тих, які увірували в Аллага та в Останній День і творили добро — нема їм чого боятися, і не будуть засмучені вони! [3] |
70. | Істинно, взяли Ми завіт із синами Ісраїля й надіслали Ми їм посланців. Кожен раз, коли приходив до них посланець із тим, що не подобалось душам їхнім — одних вони оголошували брехунами, а інших вбивали. |
71. | І думали вони, що не буде лиха їм. Були вони сліпими й глухими, потім прийняв Аллаг каяття їхнє, але й після того все одно були сліпими й глухими багато хто з них. Але Аллаг бачить те, що чинять вони! |
72. | Істинно, невіруючі ті, які говорять: «Воістину, Аллаг — це Месія, син Мар’ям!». Але ж казав Месія: «О сини Ісраїля! Поклоняйтеся Аллагу, Господу моєму й Господу вашому!» Воістину, ті, які додають Аллагу рівних — заборонив Аллаг їм сади раю, будуть у пеклі вони! І не буде у неправедних помічників! |
73. | Істинно, не вірують ті, які говорять: «Воістину, Аллаг — третій із Трійці», — але ж немає бога, крім Бога єдиного! І, воістину, якщо не відмовляться вони від того, що говорять, то тих із них, які не вірують, спіткає болісна кара! |
74. | Невже не покаються вони перед Аллагом і не благатимуть прощення у Нього? Адже Аллаг — Прощаючий, Милосердний! |
75. | Месія, син Мар’ям — лише посланець. Істинно, приходили посланці й до нього. Мати його — праведниця, але й вони споживали їжу! Поглянь, як роз’яснюємо Ми [невіруючим] знамення Наші! І ще раз поглянь — у якій же омані вони! |
76. | Скажи: «Невже поклоняєтесь ви окрім Аллага тому, що не має влади принести вам ні шкоди, ні користі? Він, Аллаг — Всечуючий, Всезнаючий!» |
77. | Скажи: «О люди Писання! Не порушуйте в своїй релігії меж істини й не йдіть за ницими бажаннями людей із минулих поколінь, які самі заблукали й збили багатьох [зі шляху істини]». |
78. | Прокляті ті, які не вірують, з-посеред синів Ісраїля, вустами Дауда та Іси, сина Мар’ям. Це так, бо вони не слухалися й були порушниками! |
79. | Вони не утримували одне одного від зла, вчиненого ними! Мерзотне те, що чинять вони! |
80. | Бачиш ти, що багато хто з них приятелює з тими, які не увірували. Мерзота те, що приготували вони самі собі! Прогнівився Аллаг на них і кара буде їм довіку! |
81. | Якби ж то увірували вони в Аллага й Посланця Його та в те, що зіслано йому, то не приятелювали б вони з ними. Але більшість із них – нечестивці! |
82. | Істинно, Ти впевнишся, що сильніше за всіх людей ненавидять тих, які увірували, юдеї та багатобожники. Істинно, ти побачиш, що найближчі в любові до тих, які увірували, ті, які говорять: «Воістину, ми — християни!» Це так, адже серед них є священики й ченці, і вони не вивищують себе. |
83. | І коли чують вони те, що зіслано Посланцю, бачиш ти очі їхні, сповнені сліз від істини, про яку дізналися вони. І говорять вони: «Господи наш! Увірували ми! Тож запиши нас серед тих, хто свідчить! |
84. | А чому нам не вірити в Аллага й ту істину, яка прийшла до нас? Ми прагнемо, щоб Господь наш увів нас разом із людьми праведними!» |
85. | За те, що говорять вони, Аллаг відплатить їм садами раю, де течуть ріки, й вони будуть там довіку — така відплата праведникам! |
86. | А ті, які не вірували та вважали за оману знамення Наші, вони — жителі пекла! |
87. | О ви, які увірували! Не забороняйте благ, які Аллаг дозволив вам, і не порушуйте меж! Воістину, Аллаг не любить порушників! |
88. | Їжте дозволене й приємне, яким наділив вас Аллаг. І бійтеся Аллага, в Якого ви віруєте! |
89. | Аллаг не покличе вас до відплати за легковажність у клятвах ваших, але відплатить Він за [невиконання] договорів, які в клятвах! Викуп за це – нагодувати десятьох бідняків так, як годуєте свої сім’ї, або ж одягнути їх, або звільнити раба. А як хто не в змозі цього зробити, нехай постить три дні. Це викуп за порушення клятв ваших, тож тримайтеся ваших клятв. Так роз’яснює Аллаг вам Свої знамення. Можливо, будете ви вдячні! |
90. | О ви, які увірували! Воістину, вино, азартні ігри, камені жертовників і стріли для ворожби — мерзота від шайтана! Тож стережіться цього! Можливо, будете спасенні! |
91. | Воістину, шайтан бажає посіяти між вами ворожнечу й ненависть через вино й мейсір і відвернути вас від згадування Аллага й молитви. Невже ви не зупинитесь? [4] |
92. | Коріться Аллагу, коріться Посланцю, пильнуйте! Якщо відвернетеся ви, то знайте, що обов’язок Посланця Нашого — лише ясна звістка! |
93. | Немає гріха на тих, які увірували й робили добрі справи, за те, що їли вони, якщо вони богобоязливі, увірували й роблять добрі справи; якщо й далі вони богобоязливі та вірують, якщо богобоязливі та роблять добро. Аллаг любить тих, які робить добро! |
94. | О ви, які увірували! Воістину, Аллаг буде випробовувати вас [здобиччю] від полювання, яку ви здобуваєте руками й списами, щоб дізнатися, хто з вас боїться Його потаємно; а хто з вас порушить після цього, тому — болісна кара! [5] |
95. | О ви, які увірували! Не полюйте, коли ви в стані паломництва! А хто з вас уб’є навмисно, то відплата за це — стільки вбитої худоби, скільки вбив він. Присуджують це два справедливі мужі з вас, і це — жертва, яку ви приносите до Кааби. Або ж спокутою буде їжа для бідних, або ж відповідний цьому піст, щоб порушник зазнав тяжкість свого вчинку. Аллаг прощає те, що було раніше. А якщо хтось повторить [вчинок], то Аллаг скарає його. Аллаг — Всемогутній, Володар відплати! [6] |
96. | Дозволено вам і тим, хто в дорозі, полювати на морських тварин і їсти їх. Але заборонено вам полювання на суші, поки ви перебуваєте в іхрамі. І бійтеся Аллага, перед Яким ви будете зібрані! |
97. | Аллаг зробив Каабу заповідним домом, опорою для людей, і встановив заборонений місяць і жертовних тварин із прикрасами. Це для того, щоб знали ви — Аллагу відомо те, що на небесах і на землі, і що Аллаг про кожну річ Знаючий! |
98. | Знайте, що Аллаг суворий у покаранні, і що Аллаг — Прощаючий, Милосердний! |
99. | А Посланець повинен тільки передати одкровення. Аллаг знає, що ви відкриваєте й що приховуєте! |
100. | Скажи: «Не рівні зле й добре, навіть якщо тебе дивує велика кількість злого». Тож бійтеся Аллага, о ви, обдаровані розумом! Можливо, будете спасенні! |
101. | О ви, які увірували! Не запитуйте про ті речі, які приховані та можуть засмутити вас. А якщо спитаєте про них, коли посилається Коран, то вони відкриються вам. Аллаг простив це вам. Аллаг — Прощаючий, Жалісливий! |
102. | Деякі люди раніше за вас запитували про щось подібне й через це стали невіруючими. |
103. | Не встановлював Аллаг приписів ні щодо бахіри, ні саїба, ні василі, ні хамі, але ті, які не вірують, приписали неправду Аллагу, але ж більшість із них не розуміє. [7] |
104. | Коли говорять їм: «Прийдіть до того, що зіслав Аллаг, і до Посланця», — вони говорять: «Достатньо для нас того, з чим знайшли ми батьків наших». А якщо батьки їхні не розуміли нічого й не йшли прямим шляхом? |
105. | О ви, які увірували! Бережіть душі ваші, щоб не звів вас той, хто сам збився зі шляху, коли йдете ви прямим шляхом! Ви повернетеся до Аллага й сповістить Він про те, що ви чинили! |
106. | О ви, які увірували! Коли до когось із вас прийде смерть і час складання заповіту, нехай будуть свідками два справедливі мужі з вас, або ж двоє не з вас. Якщо смерть прийшла до вас, коли ви подорожуєте по землі, то зупиніть їх після молитви, і нехай вони поклянуться Аллагом: «Ми не продамо цього свідчення ні за яку ціну, навіть якщо[зацікавлена особа] буде нашим родичем, і не приховаємо свідчення перед Аллагом. Воістину, інакше ми будемо серед грішників!» [8] |
107. | А якщо стане відомо, що обидва вони вчинили гріх [лжесвідчення], то нехай двоє інших із близьких родичів, проти яких протестували колишні свідки, стануть на їхнє місце й поклянуться Аллагом: «Воістину, наше свідчення правдивіше за попереднє свідчення, і ми не порушимо, бо інакше були б ми серед несправедливих». |
108. | Це краще, коли дають вони свідчення щире, бо інакше вони боятимуться, що інші клятви дадуть після їхніх клятв. І бійтеся Аллага й слухайте Його! Аллаг не веде прямим шляхом нечестивців. |
109. | Того Дня збере Аллаг посланців і скаже: «Що вам відповіли?» Вони скажуть: «Нам невідомо. Воістину, тільки Ти знаєш потаємне!» |
110. | Коли сказав Аллаг: «О Ісо, сину Мар’ям! Згадай милість Мою до тебе, коли укріпив Я тебе Духом Святим. І ти говорив із людьми в колисці й у дорослому віці; і коли Я навчив тебе писання й мудрості, Таурату й Інджілю; і коли з дозволу Мого ліпив ти з глини подобу птаха, дихав на неї, і вона ставала птахом із дозволу Мого; і як ти зцілював сліпонародженого й прокаженого з дозволу Мого; і коли воскрешав померлих із дозволу Мого; і коли стримав Я синів Ісраїля від тебе, коли ти прийшов до них із ясними знаменнями. І сказали ті, які не вірували з-посеред них: «Воістину, це справжнє чаклунство!» |
111. | І коли відкрив Я апостолам: «Увіруйте в Мене й посланця Мого!». Вони сказали: «Увірували Ми, тож засвідчи, що ми — віддані Тобі!» |
112. | Коли апостоли сказали: «О Ісо, сину Мар’ям! Чи може Господь твій зіслати нам трапезу з неба?» Він мовив: «Бійтеся Аллага, якщо ви віруючі!» |
113. | Вони сказали: «Ми бажаємо скуштувати її, щоб заспокоїлися серця наші та впевнилися ми, що ти сказав нам правду, і щоб ми були свідками цього!» |
114. | Сказав Іса, син Мар’ям: «О Аллаг, Господи наш! Зішли нам трапезу з неба, яка була би святом для перших із нас і для останніх із нас — як знамення від Тебе; наділи ж нас, бо Ти — найкращий із наділяючих!» |
115. | Сказав Аллаг: «Воістину, Я зішлю її вам, але якщо хтось із вас і після цього не увірує, то, воістину, Я скараю його такою карою, якою не карав нікого з [жителів] світів». |
116. | І коли сказав Аллаг: «О Ісо, сину Мар’ям, чи говорив ти людям: «Візьміть мене й матір мою за двох богів нарівні з Аллагом?» Іса сказав: «Преславний Ти! Не говорив я того, на що не маю права. Якби я таке й сказав, Ти б це напевно знав. Ти знаєш те, що в мені, а я не знаю того, що в Тобі. Воістину, тільки Ти знаєш потаємне! |
117. | Не говорив я їм [нічого], крім того, що Ти наказав мені: «Поклоняйтеся Аллагу, Господу моєму й Господу вашому!» І був я свідком їм, поки був серед них. Коли ж Ти взяв мене, то Ти наглядаєш за ними, а Ти — кожній речі Свідок! |
118. | А якщо Ти скараєш їх, то, справді, вони — раби Твої, а якщо простиш їх, то, воістину, Ти — Всемогутній, Мудрий!» |
119. | Сказав Аллаг: «У цей День правдивим допоможе правдивість; для них — сади, де течуть ріки, будуть вони там довіку!» Аллаг буде задоволений ними, а вони будуть задоволені Ним! Це — великий успіх! |
120. | Аллагу належить влада над небесами, землею й тим, що на них. Він спроможний на кожну річ! |
[1] «Знаки Аллага»: обряди хаджжу (аль-Багаві).
[2] Див. значення «кров» у сурі «Худоба», аят 145.
[3] Див. коментар до 62 аяту сури «аль-Бакара».
[4] Мейсір — поширена серед арабів доісламського періоду азартна гра.
[5] Ідеться про заборону полювання під час хаджжу.
[6] «Стан паломництва» (іхрам) — обрядовий вступ паломників на територію мекканської мечеті.
[7] Бахірою араби називали верблюдицю, яка народжувала п’ять років поспіль, за що її потім відпускали на волю. Саїба — верблюдиця, яка була відпущена на волю після даної господарем обітниці (наприклад, потрапивши в біду, араб говорив: «Якщо повернуся живий – дам волю одній верблюдиці»). Василя — вівця, яка народжувала ягнятко, присвячене божеству. Хамі — верблюд, від якого народилося десять верблюденят.
[8] «Або ж двоє не з вас» — йдеться про представників інших віросповідань.