| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
| 1. |
Коли сонце згорнеться, |
| 2. |
коли зірки посиплються, |
| 3. |
і коли гори зрушаться, |
| 4. |
і коли верблюдиці на десятому місяці вагітності залишаться без нагляду, |
| 5. |
і коли дикі звірі зберуться, |
| 6. |
і коли моря запалають, |
| 7. |
і коли душі з’єднаються, |
| 8. |
коли поховану живцем запитають, |
| 9. |
за який гріх її вбили; [1] |
| 10. |
і коли сувої розгорнуться, |
| 11. |
і коли небо буде зірване, |
| 12. |
і коли пекло запалає, |
| 13. |
і коли рай наблизиться – |
| 14. |
дізнається душа, що приготувала собі вона! |
| 15. |
Та ж ні! Клянуся світилами відступаючими, |
| 16. |
що швидко плинуть і зникають! |
| 17. |
І ніччю, що розсіюється, |
| 18. |
і світанком, коли займається він. |
| 19. |
Воістину, це — слова посланця шляхетного! |
| 20. |
Володаря сили біля Володаря трону, могутнього, |
| 21. |
якому коряться, вірному! [2] |
| 22. |
І що ваш товариш не божевільний, |
| 23. |
істинно, бачив він його на небосхилі ясному! |
| 24. |
І що він не скупиться на розповіді про потаємне, |
| 25. |
і що це — не слова проклятого шайтана. |
| 26. |
Та куди ж ви йдете? |
| 27. |
Воістину, це лише нагадування світам, |
| 28. |
тим з-посеред вас, хто бажає йти прямим шляхом. |
| 29. |
Але не побажаєте ви цього, якщо не побажає Аллаг, Господь світів! |
