Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
1. |
Клянуся цим містом! |
2. |
А ти — мешканець цього міста. |
3. |
Клянуся пращуром і тим, кого він породив! |
4. |
Істинно, створили Ми людину, обтяживши її! |
5. |
Невже думає вона, що ніхто не переможе її? |
6. |
Говорить вона: «Витратила я багатство незмірне»! |
7. |
Невже думає вона, що ніхто не бачив її? |
8. |
Хіба не створили Ми її володарем двох очей, |
9. |
язика та вуст? |
10. |
Хіба Ми не вказали їй на дві вершини? |
11. |
Та не стала вона долати перешкоди! |
12. |
Звідки тобі знати, що таке перешкоди? |
13. |
Це — звільнити раба, |
14. |
нагодувати в день голоду |
15. |
сироту з-посеред родичів |
16. |
чи пригнобленого скрутою. |
17. |
А після цього бути серед тих, які увірували й заповідали одне одному терпіння, заповідали одне одному милосердя! |
18. |
Це — люди, які праворуч. |
19. |
А ті, які не увірували в знамення Наші, вони — люди, які ліворуч. |
20. |
Оточені вони будуть вогнем! |