| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! |
| 1. |
Клянуся цим містом! |
| 2. |
А ти — мешканець цього міста. |
| 3. |
Клянуся пращуром і тим, кого він породив! |
| 4. |
Істинно, створили Ми людину, обтяживши її! |
| 5. |
Невже думає вона, що ніхто не переможе її? |
| 6. |
Говорить вона: «Витратила я багатство незмірне»! |
| 7. |
Невже думає вона, що ніхто не бачив її? |
| 8. |
Хіба не створили Ми її володарем двох очей, |
| 9. |
язика та вуст? |
| 10. |
Хіба Ми не вказали їй на дві вершини? |
| 11. |
Та не стала вона долати перешкоди! |
| 12. |
Звідки тобі знати, що таке перешкоди? |
| 13. |
Це — звільнити раба, |
| 14. |
нагодувати в день голоду |
| 15. |
сироту з-посеред родичів |
| 16. |
чи пригнобленого скрутою. |
| 17. |
А після цього бути серед тих, які увірували й заповідали одне одному терпіння, заповідали одне одному милосердя! |
| 18. |
Це — люди, які праворуч. |
| 19. |
А ті, які не увірували в знамення Наші, вони — люди, які ліворуч. |
| 20. |
Оточені вони будуть вогнем! |
