-
Переводы
-
Якубович (укр)
- Сура 23: Аль-Мумінун (Віруючі)
| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
| 1. | Досягають успіху віруючі, |
| 2. | які смиренні у своїх молитвах, |
| 3. | які уникають усього марного, |
| 4. | які дають закят, |
| 5. | які закривають свою наготу від усіх, |
| 6. | окрім дружин, і тих, ким оволоділи їхні правиці, — їм не докорятимуть за це, [1] |
| 7. | а хто прагне більшого, ті — порушники; |
| 8. | які зберігають довірене їм та договори, |
| 9. | які належно звершують свої молитви, |
| 10. | саме вони — спадкоємці, |
| 11. | які отримають у спадок Фірдаус, де будуть довіку. [2] |
| 12. | Справді, Ми створили людину з глиняного замісу, |
| 13. | а потім у надійному місці перетворили на краплю; |
| 14. | потім створили з краплі кров’яний згусток, а з кров’яного згустку створили шматочок плоті. Зі шматочку плоті Ми створили кістки, а потім покрили їх м’язами. Потім Ми виростили це як нове творіння! Благословенний Аллаг, Найкращий із творців! [3] |
| 15. | Згодом ви неодмінно помрете, |
| 16. | а потім, у День Воскресіння, вас знову піднімуть. |
| 17. | Справді, Ми створили над вами сім шляхів. І Ми не були неуважні до Своїх творінь! |
| 18. | Ми звели з неба належну міру води й розмістили її на землі. Воістину, Ми спроможні забрати її! |
| 19. | Нею Ми зростили для вас сади з пальмами й виноградом. Там багато плодів для вас, які ви їсте, |
| 20. | і дерево, яке росте на горі Сінай. Воно дає олію та приправи для тих, хто споживає. |
| 21. | Воістину, худоба — повчання для вас. Ми даємо вам пити те, що міститься у їхніх черевах. Ви маєте з неї багато іншої користі й харчуєтеся від неї. |
| 22. | На ній і на кораблях ви пересуваєтесь. |
| 23. | Справді, Ми відіслали Нуха до його народу й сказали: «О люди! Поклоняйтесь Аллагу, крім Якого для вас немає бога! Невже ви не маєте страху?» |
| 24. | Старшина народу його, яка не увірувала, сказала: «Він — така сама людина, як і ви. І він хоче вивищитися над вами. Якби Аллаг побажав, то зіслав би ангела. Ми не чули такого від наших прадідів! |
| 25. | Він просто божевільний. Тож почекайте з ним до певного часу!» |
| 26. | Той сказав: «Господи! Допоможи мені, адже мене вважають брехуном!» |
| 27. | Ми відкрили Йому: «Збудуй ковчег перед Нашими очима та згідно з Нашим одкровенням. А коли прийде Наш наказ і відкриється джерело в печі, то візьми до нього пару з кожного виду та свою родину — окрім тих, про яких уже було сказано слово. І не проси Мене за несправедливих — воістину, їх буде втоплено! [4] |
| 28. | А коли ті, хто з тобою, сядуть у ковчег, скажи: «Хвала Аллагу, який урятував нас від несправедливих людей!» |
| 29. | Той сказав: «Господи! Даруй нам благословенний притулок, адже Ти — найкращий із тих, хто дарує притулок!» |
| 30. | Воістину, в цьому знамення! Ми випробовуємо вас. |
| 31. | Після них Ми зростили інше покоління |
| 32. | й відіслали до них посланця з них самих: «Поклоняйтесь Аллагу, крім якого у вас немає бога! Невже ви не маєте страху?» |
| 33. | Старшина народу його, яка не увірувала й заперечувала зустріч у наступному житті, — ті, кому Ми дарували розкіш у житті земному — сказала: «Він — така сама людина, як і ви. Їсть те, що їсте ви, п’є те, що п’єте ви. |
| 34. | Якщо ви слухатиметесь людини, яка подібна до вас, то неодмінно зазнаєте втрат! |
| 35. | Невже він обіцяє вам, що після того, як ви помрете й станете прахом і кістками, вас воскресять? |
| 36. | Далеке, далеке те, що вам обіцяють! |
| 37. | Немає нічого, крім земного життя. Ми помираємо, ми живемо й не воскреснемо! |
| 38. | Він тільки чоловік, який зводить наклеп на Аллага. Ми не віримо йому!» |
| 39. | Той сказав: «Господи! Допоможи мені, адже мене вважають за брехуна!» |
| 40. | Аллаг відповів: «Дуже скоро вони неодмінно пошкодують!» |
| 41. | Крик уразив їх справедливо, і Ми перетворили їх на сміття. Нехай згинуть люди несправедливі! [5] |
| 42. | Після них Ми зростили інші покоління. |
| 43. | Жодна громада не випередить свого строку й не відкладе його. |
| 44. | Потім Ми відсилали Наших посланців одного за другим. До якої б громади не приходив посланець, вони вважали його за брехуна. Отож, Ми [нищили] один [народ] за другим і зробили їх притчами. Нехай згинуть люди, які не вірують! |
| 45. | А потім із Нашими знаменнями та ясним доказом Ми відіслали Мусу та його брата Гаруна |
| 46. | до Фірауна та старшини народу його. Але вони погордо відвернулись, адже були зверхніми людьми. |
| 47. | Вони сказали: «Невже ми повіримо двом людям, схожим на нас, тоді як їхній народ служить нам?» |
| 48. | Отож, вони визнали їх обох брехунами й прирекли себе на загибель. |
| 49. | Справді, Ми дарували Мусі Писання — можливо, підуть вони прямим шляхом! |
| 50. | Ми зробили сина Мар’ям та його матір знаменням і поселили їх на затишному пагорбі біля струмка. |
| 51. | О ви, посланці! Споживайте блага й робіть добро. Воістину, Я знаю, що ви робите! |
| 52. | Воістину, ваша громада — громада єдина. А Я — ваш Господь. Тож бійтеся Мене! |
| 53. | Але вони розірвали цю справу на частини й кожна група радіє з того, що має. |
| 54. | Залиш їх у їхній омані — до певного часу. |
| 55. | Невже вони вважають, що Ми даємо їм майно й синів, |
| 56. | поспішаючи наділити благами? Та ж ні, але вони цього не відчувають! |
| 57. | Воістину, ті, які тремтять від страху перед Господом своїм, |
| 58. | які вірують у знамення Господа свого, |
| 59. | які в поклонінні Господу своєму не додають рівних, |
| 60. | які дають пожертви, а в серцях мають страх, що повернуться до Господа свого, – |
| 61. | саме вони поспішають робити добрі справи, випереджаючи в цьому інших! |
| 62. | Ми не вимагаємо від душі понад її можливості. Ми маємо Писання, яке говорить істину, і з ними не вчинять несправедливо. |
| 63. | Але їхні серця неуважні до нього. Також вони коять інші вчинки, [6] |
| 64. | доки Ми не вразимо карою тих серед них, хто розкошує! Тоді вони заголосять! |
| 65. | Не голосіть цього дня! Воістину, ви не отримаєте від Нас допомоги! |
| 66. | Вам же читали Мої знамення, але ви поверталися на своїх п’ятах назад, |
| 67. | були горді, а ночами вели лихі розмови. [7] |
| 68. | Невже вони не замисляться над цим словом? Або до них прийшло те, що не приходило до їхніх прабатьків? |
| 69. | Чи вони не впізнали свого Посланця й заперечують його? [8] |
| 70. | Чи вони кажуть: «Він божевільний»? Та ж ні! Він прийшов до них з істиною, але більшість із них ненавидить істину! |
| 71. | Якби істина йшла за їхніми бажаннями, то згинули б небеса, земля й ті, хто на них. Та ж ні! Ми дарували їм нагадування, але ж вони відвертаються від свого нагадування. |
| 72. | Хіба ти просиш у них винагороди? Винагорода Господа твого краща, а Він — найкращий із тих, хто наділяє! |
| 73. | Воістину, ти кличеш їх на прямий шлях. |
| 74. | Воістину, ті, які не вірують у наступне життя, неодмінно відхиляються від цього шляху! |
| 75. | Якби Ми навіть помилували їх і відвернули від них лихо, вони все одно вперто тримались би своєї омани, блукаючи. |
| 76. | Тож Ми вразили їх карою, але вони не змирилися перед своїм Господом і не стали смиренними. [9] |
| 77. | Та коли Ми відкриємо над ними ворота великої кари, впадуть у відчай вони! |
| 78. | Він — Той, Хто створив для вас слух, зір і серця. Як мало ви дякуєте! |
| 79. | Він — Той, Хто розселив вас на землі. І до Нього вас буде зібрано! |
| 80. | Він — Той, Хто дарує життя і смерть. Він чергує ніч і день. Невже ви не розумієте? |
| 81. | Та ж ні! Вони говорять те саме, що й минулі покоління. |
| 82. | Вони говорять: «Невже після того, як ми помремо й станемо прахом і кістками, нас воскресять? |
| 83. | Це обіцяють нам, а ще раніше обіцяли нашим батькам. Та це тільки казки давніх народів!» |
| 84. | Запитай: «Кому належить земля і ті, хто на ній, якщо ви знаєте?» |
| 85. | Вони скажуть: «Аллагу!» Скажи: «То невже ви не замислитеся?» |
| 86. | Запитай: «Хто Господь семи небес і великого трону?» |
| 87. | Вони скажуть: «Аллаг!» Скажи: «Невже ви не боїтесь?» |
| 88. | Скажи: «У Чиїй руці влада над кожною річчю? Хто захищає та від Кого немає захисту, якщо ви знаєте?» |
| 89. | Вони скажуть: «Аллаг!» Скажи: «Як же вас зачаровано!» |
| 90. | Так, Ми дарували їм істину, а вони її заперечують. |
| 91. | Аллаг не брав Собі дитини й немає, крім Нього, іншого бога. Інакше кожен бог забирав би те, що створив, а одні з них вивищилися би над іншими. Пречистий Аллаг від того, що Йому приписують! |
| 92. | Знаючий потаємне й відкрите, Вищий від того, кого Йому додають у поклонінні! |
| 93. | Скажи: «Господи! Якщо Ти покажеш мені те, що їм обіцяно, |
| 94. | то не роби мене, Господи, одним із несправедливих людей! [10] |
| 95. | Воістину, Ми спроможні показати тобі те, що обіцяли їм! |
| 96. | Відштовхни зло тим, що краще. Ми знаємо про те, що вони приписують Нам! [11] |
| 97. | Скажи: «Господи! Шукаю в Тебе захисту від навіювання шайтанів, |
| 98. | шукаю в Тебе захисту, Господи, щоб не стикатися з ними». |
| 99. | Коли смерть приходить до когось із них, то він говорить: «Господи! Поверни мене назад! |
| 100. | Можливо, я робитиму добрі вчинки, які відкинув!» Та ж ні! Це тільки слова, які він промовляє. Перепона буде за ними аж до Дня, коли вони воскреснуть! |
| 101. | А в День, коли засурмлять у ріг, між ними не буде родинних зв’язків і не розпитуватимуть вони одне одного. |
| 102. | Ті, чия шалька терезів виявиться важкою, будуть врятовані. |
| 103. | А ті, чия шалька терезів виявиться легкою, втратять самих себе й будуть у геєні вічно. |
| 104. | Вогонь палитиме їхні обличчя, й вони будуть кривитися в ньому. |
| 105. | Хіба вам не читали Моїх знамень? Але ви вважали їх брехнею! |
| 106. | Вони скажуть: «Господи наш! Нещастя наше здолало нас. Ми були людьми, які потрапили в оману! |
| 107. | Господи наш! Виведи нас звідси! А якщо ми повернемося до свого, то, воістину, будемо нечестивцями!» |
| 108. | Ганьбіться собі тут і не говоріть до Мене! |
| 109. | Воістину, частина Моїх рабів говорила: «Господи наш! Ми увірували! Прости нас і помилуй нас, адже Ти — Найкращий із милосердних!» |
| 110. | Ви глузували з них, доки не забули Мого нагадування. Ви сміялися з них. |
| 111. | Сьогодні Я винагородив їх за те, що вони були терплячі. Воістину, вони досягли успіху! |
| 112. | Він запитає: «Скільки років ви пробули на землі?» |
| 113. | Ті скажуть: «Ми пробули день або й частину дня. Спитай у тих, хто лічить!» |
| 114. | Він скаже: «Мало ж ви пробули! Якби ви тільки знали! |
| 115. | Невже ви вважаєте, що Ми створили вас для забави та що ви не повернетесь до Нас?» |
| 116. | Всевишній Аллаг, Істинний Володар! Немає бога, крім Нього, Господа великого трону! |
| 117. | У того, хто звертається замість Аллага до іншого бога, немає для цього жодного доказу. Його рахунок — у Його Господа. Воістину, невіруючі не матимуть успіху! |
| 118. | Скажи: «Господи! Прости й помилуй, адже Ти — найкращий із милосердних!» |
[1] «Ким оволоділи їхні правиці» — йдеться про невільниць.
[2] Фірдаус — «найвищий сад раю» (аль-Багаві).
[3] «Виростили це як нове творіння» — «Вдихнули в нього дух» (ібн Касір).
[4] «Джерело в печі» — див. коментар до 40 аяту 11. сури («Гуд»).
[5] «Гуса» («сміття») — «трава й гілки дерев, які несе водяний потік» (аль-Багаві).
[6] «Інші вчинки» — ібн Касір цитує тлумачення ібн Аббаса («ще й інші злочини») та коментує: «Ідеться про багатобожжя».
[7] Аль-Багаві та ібн Касір, посилаючись на багатьох перших тлумачів, вважають, що йдеться про гордість мекканців, пов’язану з володінням Каабою. Через це вони поводилися зверхньо.
[8] Ібн Касір коментує: «Саме тому Джафар бін Абі Таліб (нехай буде вдоволений ним Аллаг) сказав негусу, ефіопському царю: «О царю! Аллаг відіслав до нас Посланця, походження, правдивість і вірність якого відомі нам!» Те саме, відзначає цей коментатор, сподвижники Пророка (мир йому і благословення Аллага) говорили наміснику перського царя і візантійському імператору.
[9] Згідно з думкою коментарів мова йде про голод у Мецці.
[10] Ат-Табарі коментує: «Не знищуй мене тим, чим Ти знищиш їх».
[11] «...що краще» — «прощенням, гідністю й терпінням» (аль-Багаві).