Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
1. | Благословенний Той, Хто зіслав Розрізнення своєму рабу, щоб він був застерігачем для світів! [1] |
2. | Він — Той, Кому належить влада на небесах і на землі. Він не брав Собі дитини й не було Йому рівного у владі! Він створив кожну річ і розмірив її мірою! |
3. | Замість Нього вони беруть собі богами тих, які нічого не творять, але створені самі; тих, які не мають влади завдати собі шкоди чи принести користь; тих, які не мають влади ні над смертю, ні над життям, ні над воскресінням! |
4. | Ті, які не вірують, говорять: «Це тільки брехня, яку він вигадав за допомогою інших людей!» Так вони чинять кривду й брешуть! |
5. | Вони говорять: «Казки давніх народів! Він попросив записати їх і йому читають це зранку та ввечері!» [2] |
6. | Скажи: «Його зіслав Той, Хто знає таємниці небес і землі. Воістину, Він — Прощаючий та Милосердний!» |
7. | Вони говорять: «Що це за посланець? Він споживає їжу й ходить по базарах! Чому до нього не зіслано ангела, який би застерігав разом із ним? |
8. | Чому йому не зіслано скарб? Чому не має він саду, з якого б він споживав їжу?» Нечестивці сказали: «Ви йдете слідом за чоловіком, якого зачаровано!» |
9. | Поглянь, як вони наводять тобі притчі! Вони заблукали й не можуть знайти шляху! |
10. | Благословенний Той, Хто, якщо побажає, дарує тобі краще за це все — сади, де течуть ріки. Він також поставить для тебе палаци! |
11. | Та ж ні! Вони вважають Час за брехню! А для тих, хто вважає Час за брехню, приготували Ми полум’я! |
12. | Щойно воно побачить їх здалеку, вони почують його шипіння й гуркіт! |
13. | А коли їх, закутих, кинуть до тісного місця, вони проситимуть там для себе загибелі! |
14. | Сьогодні не кличте на себе однієї загибелі, кличте їх багато! |
15. | Скажи: «Що краще — таке [покарання] чи сад вічності, який чекає на богобоязливих і буде їхньою винагородою, й місцем для повернення?» |
16. | Там вони матимуть усе, що побажають, і будуть вони там довіку! Така обіцянка, взята Твоїм Господом, про яку запитують! |
17. | Того Дня Він збере їх і тих, кому вони поклонялись замість Аллага. І скаже: «Це ви ввели в оману Моїх рабів, чи вони самі збилися зі шляху?» |
18. | Ті скажуть: «Преславний Ти! Нам не годиться брати покровителів замість Тебе, але це Ти дозволив їм та їхнім батькам насолоджуватися благами, тож вони забули нагадування й стали людьми, які згинули!» |
19. | Вони заперечили те, що ви говорите, тож ви не зможете ні відвернути [кару], ні допомогти собі. Тих із вас, які були несправедливі, Ми змусимо скуштувати великої кари! |
20. | Посланці, яких Ми відсилали раніше, також споживали їжу й ходили по базарах. Одних із вас Ми зробили спокусою для інших — чи будете ви терплячі? А Господь твій — Всевидячий! |
21. | Ті, які не сподіваються на зустріч із Нами, говорять: «Чому до нас не зіслано ангелів? Чому ми не бачимо нашого Господа?» Вони вивищуються та вперті в своїй зухвалості! |
22. | Того Дня, коли вони побачать ангелів, для грішників не буде жодної доброї звістки. Їм скажуть: «Це — нездоланна перепона!» |
23. | Ми займемося вчинками, які вони робили та перетворимо їх на розвіяний пил! [3] |
24. | Жителі раю того дня матимуть кращий притулок та ліпше місце відпочинку! |
25. | Того Дня розколеться небо, вкрите хмарами, і буде зіслано ангелів! |
26. | Істинна влада цього Дня буде належати Милостивому! Важкий буде цей День для невіруючих! |
27. | Того Дня нечестивий кусатиме свої руки й говоритиме: «Якби ж я пристав на шлях Посланця! |
28. | Горе мені! Якби ж я не брав собі такого приятеля! |
29. | Адже саме він відвернув мене від нагадування, коли воно прийшло до мене!» Так шайтан зрікається людини! |
30. | Посланець сказав: «Господи! Воістину, мій народ відкинув цей Коран!» |
31. | Саме так Ми поставили кожному пророку ворога з грішників, але достатньо твого Господа як Провідника й Помічника! |
32. | Ті, які не увірували, говорять: «Чому Коран не зіслано одразу цілком?» Це так, адже Ми прагнемо зміцнити ним твоє серце й прочитати у певному ладі! |
33. | Які б притчі вони тобі не наводили, Ми приходили до тебе з істиною та найкращим тлумаченням! |
34. | Тих, яких зберуть у геєні долілиць, чекає найгірше місце, адже вони заблукали найбільше. |
35. | Ми дарували Мусі Писання та поставили йому помічника — його брата, Гаруна. |
36. | І Ми сказали: «Йдіть до народу, який визнав Наші знамення брехнею!» А потім Ми геть винищили тих людей. |
37. | Народ Нуха, який заперечував посланців, Ми втопили, зробивши знаменням для людей. Ми приготували для нечестивців болісну кару! |
38. | Так само адитів, самудитів, жителів ар-Рассу та багато інших поколінь, які жили між ними. [4] |
39. | Усім їм Ми наводили притчі та всіх їх Ми знищили! |
40. | Вони вже проходили повз селище, на яке випав поганий дощ. Невже вони не бачили цього селища? Не сподіваються вони на воскресіння! [5] |
41. | Коли вони бачать тебе, то лише глузують: «Невже це його Аллаг зробив посланцем? |
42. | Він відвернув би нас від наших богів, якби ми не мали терпіння!» Коли вони побачать кару, то швидко дізнаються, хто насправді збився зі шляху! |
43. | Чи ти бачив того, хто зробив богом своє бажання? Невже ти будеш для такого опікуном? |
44. | Невже ти вважаєш, що більшість із них здатна щось чути чи розуміти? Вони наче худоба! Та ж ні, ще більше збилися зі шляху! |
45. | Невже ти не бачиш, як твій Господь подовжує тінь? А якби Він побажав, то зробив би її незмінною. Сонце Ми зробили для неї дороговказом, [6] |
46. | а потім потроху відтягуємо її до Себе. |
47. | Він — Той, Хто зробив для вас ніч покровом, а сон — відпочинком. А день Він зробив часом повернення до життя. |
48. | Він — Той, Хто посилає вітри добрими вісниками Своєї милості. І Ми проливаємо з неба чисту воду, [7] |
49. | щоб оживити нею мертву землю й напоїти худобу та багатьох людей, яких Ми створили. |
50. | Ми розподіляємо воду між ними, щоб вони замислилися, але більшість людей відвертається від усього, крім невір’я. |
51. | Якби Ми побажали, то відіслали б застерігача до кожного селища. |
52. | Тож не корися невіруючим, а борися проти них за допомогою цього великою боротьбою! [8] |
53. | Він — Той, Хто змішав дві водойми. Одна з них — приємна на смак, прісна, а друга — солона, гірка. І Він поставив між ними загорожу й нездоланну перепону! [9] |
54. | Він — Той, Хто створив людину з води й дарував їй родичів та свояків. Твій Господь — Всемогутній! |
55. | [Багатобожники] поклоняються замість Аллага тим, хто не може ні принести користі, ні завдати шкоди. Невіруючий допомагає тим, хто проти його Господа! |
56. | Ми відіслали тебе лише як доброго вісника й застерігача. |
57. | Скажи: «Я не прошу за це ніякої винагороди, крім того, щоб той, хто побажає, пристав на шлях свого Господа!» |
58. | Покладайся на Живого, Який не помирає, і прославляй Його хвалою! Достатньо того, що Він відає про гріхи Своїх рабів! |
59. | Він створив небеса, землю й те, що між ними, за шість днів, а потім піднісся на трон. Він — Милостивий! Запитай про це у Відаючого! |
60. | Коли їм говорять: «Поклоніться Милостивому!» — то вони питають: «А що таке — Милостивий? Невже ми вклонимося тому, до чого ти закликаєш нас?» Це тільки додає їм відрази. |
61. | Благословенний Той, Хто поставив у небі сузір’я, створив там світило й сяючий місяць! |
62. | Він — Той, Хто змінює ніч і день для тих, які бажають замислитися й дякувати! |
63. | Раби Милостивого — ті, які йдуть землею смиренно та відповідають невігласам: «Мир!»; |
64. | які проводять ночі, падаючи ниць і стоячи перед Господом своїм; |
65. | які говорять: «Господи наш! Відверни від нас покарання геєни, адже таке покарання нескінченне. |
66. | Яка мерзотна ця обитель і цей притулок!» |
67. | [Ті], які, даючи пожертви, не вдаються до марнотратства й не скупляться, тримаючись середини між цим, |
68. | які не звертаються замість Аллага до іншого бога, які не вбивають живої душі, не маючи на те права, які не чинять перелюбу, — а хто робить так, того спіткає кара! |
69. | У День Воскресіння його кара примножиться, і він назавжди залишиться принижений. |
70. | Окрім тих, хто покаявся, увірував і робив добро, Аллаг замінить їхні лихі вчинки на добрі справи. Аллаг — Прощаючий, Милостивий! |
71. | Хто покається й робитиме добро, той справді щиро звернеться до Аллага! |
72. | [Ті], які не беруть участі в брехливих розмовах, а коли проходять повз марне, проходять гідно! |
73. | Коли їм нагадують знамення Господа їхнього, вони не стають до них глухі й сліпі! |
74. | [Ті], які говорять: «Господи наш! Даруй нам насолоду для очей у дружинах наших і в нащадках наших і зроби нас взірцем для богобоязливих!» |
75. | Їхньою винагородою буде найвище місце в раю — за те, що вони були терплячі. Там їх зустрінуть вітанням і миром! |
76. | Там вони будуть вічно. Яка прекрасна ця обитель і цей притулок! |
77. | Скажи: «Господь не звернув би на вас уваги, якби не ваші прохання». Проте ви вважаєте це брехнею і скоро [покарання] стане невідворотним! |
[1] «Розрізнення» (аль-Фуркан) — одна із назв Корану. Це слово позначає не лише Коран як критерій добра й зла, а й поступовість його зіслання: «Благословенний Той, Хто зіслав те, що розділяє між істиною та неправдою, розділ за розділом, суру за сурою» (ат-Табарі).
[2] Ідеться про Коран, істинність якого невіруючі заперечували.
[3] Ат-Табарі коментує: «Ідеться про пил, який стає видно, коли у вікно заглядає сонце».
[4] «Жителі ар-Рассу» — один із народів, який жив на теренах Аравійського півострова. Оскільки ар-Расс, як свідчить ат-Табарі, має значення «яма» («щось викопане»), більшість тлумачів уважали, що цей народ заселяв місцину поблизу якихось колодязів чи джерел — можливо, в Мад’яні чи серед самудитів.
[5] «Поганий дощ» («матара с-сау’») – закам’яніла глина, яка знищила Содом і Гомору.
[6] «Даліль» («дороговказ») — у арабській мові також має значення «доказ». Саме тому аль-Багаві коментує цей аят так: «Це означає, що якби не було сонця, то не було б відомо, що таке тінь, і якби не було світла, то не було б відомо, що таке темрява. Речі пізнаються через свої протилежності». Те ж саме відзначає ібн Касір.
[7] Аль-Багаві коментує: «Воду, яка чиста сама по собі та очищає все інше».
[8] «За допомогою цього» — ат-Табарі, посилаючись на ібн Аббаса, відзначає, що йдеться про Коран.
[9] «Бахрайн» («дві водойми») найчастіше перекладають як «два моря», хоча слово «бахр» може означати й велику річку, й частину моря, тобто, взагалі, водний простір, водойму. Деякі з перших тлумачів (наприклад, Муджагід, якого цитує ат-Табарі), вважали, що «змішування водойм» слід розуміти так: «Одна з них вливається в іншу».