-
Переводы
-
Якубович (укр)
- Сура 26: Аш-Шуара (Поети)
| Ім’ям Аллага Милостивого, Милосердного! | |
| 1. | Та. Сін. Мім. |
| 2. | Це — знамення ясного Писання! |
| 3. | Можливо, ти побиваєшся через те, що вони не вірують. |
| 4. | Якщо Ми побажаємо, то зішлемо їм з неба знамення, перед яким вони покірно схилять голови! |
| 5. | Що би нового з нагадування Милостивого до них не приходило, вони відвертаються. |
| 6. | Вони визнали це брехнею; до них прийдуть звістки про те, з чого вони глузували. |
| 7. | Невже вони не бачать, скільки прекрасних рослин зростили Ми на землі? |
| 8. | Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує. |
| 9. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 10. | Ось твій Господь звернувся до Муси: «Іди до несправедливого народу, |
| 11. | народу Фірауна. Невже вони не матимуть страху?» |
| 12. | Сказав [Муса]: «Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна, |
| 13. | що стиснеться серце моє і не розв’яжеться язик мій. Відішли когось по Гаруна! |
| 14. | Відповідаю перед ними за провину й боюся, що вони мене вб’ють!» [1] |
| 15. | Аллаг сказав: «Ні! Рушайте обидва з Моїми знаменнями! Ми будемо з вами й будемо слухати! |
| 16. | Ідіть до Фірауна й скажіть: «Господь світів послав нас, |
| 17. | щоб ти відпустив із нами синів Ісраїля!» |
| 18. | [Фіраун] сказав: «Чи не ми виховували тебе з дитинства? Чи не серед нас ти пробув багато років, |
| 19. | а потім зробив те, що зробив? Ти — один із невдячних!» [2] |
| 20. | [Муса] відповів: «Я зробив це, коли ще блукав в омані, |
| 21. | я втік звідси, коли злякався вас, але мій Господь дарував мені розсуд та зробив мене посланцем! |
| 22. | А милість, якою ти мені дорікаєш — те, що ти зробив синів Ісраїля рабами!» |
| 23. | Фіраун сказав: «А що таке Господь світів?» |
| 24. | [Муса] відповів: «Господь небес, землі й того, що між ними, якщо ви впевнені!» |
| 25. | Тоді [Фіраун] сказав тим, хто був поруч: «Ви чуєте?!» |
| 26. | [Муса] сказав: «Ваш Господь і Господь ваших прабатьків!» |
| 27. | [Фіраун] сказав: «Воістину, посланець, якого послано до вас — божевільний!» |
| 28. | [Муса] сказав: «Господь сходу, заходу й того, що між ними, якщо ви розумієте!» |
| 29. | [Фіраун] сказав: «Якщо ти поклонятимешся замість мене іншому богу, я кину тебе до в’язниці!» |
| 30. | [Муса] спитав: «А якщо я покажу тобі щось явне?» |
| 31. | [Фіраун] відповів: «Покажи це, якщо ти правдивий!» |
| 32. | Той кинув свою палицю й вона стала справжнім змієм! |
| 33. | Він витягнув свою руку й вона стала чистою для тих, хто дивився на неї! |
| 34. | Наближені [Фірауна] сказали: «Воістину, він — знаючий чаклун! |
| 35. | Він прагне вигнати вас із землі вашої! Що ж ви порадите?» |
| 36. | Інші відповіли: «Дай час йому та його брату, й розішли по містах вісників, |
| 37. | які приведуть до тебе всіх знаючих чаклунів!» |
| 38. | Усіх чаклунів зібрали у визначений час, у визначений день. |
| 39. | Людей спитали: «Чи ви зібралися? |
| 40. | Можливо, нам слід піти за чаклунами, якщо вони переможуть». |
| 41. | Коли прийшли чаклуни, то запитали у Фірауна: «Чи буде для нас винагорода, якщо ми переможемо?» |
| 42. | Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!» |
| 43. | Муса сказав їм: «Тож кидайте, що маєте кидати!» |
| 44. | Вони кинули свої мотузки й палиці та сказали: «Присягаємося могутністю Фірауна, що ми неодмінно переможемо!» |
| 45. | Муса кинув свою палицю. І вона проковтнула те, що вони вигадували! |
| 46. | Тоді чаклуни впали ниць. |
| 47. | Вони сказали: «Ми увірували в Господа світів, |
| 48. | Господа Муси та Гаруна!» |
| 49. | [Фіраун] сказав: «Невже ви довірилися йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, який навчив вас чарів! Я накажу відрубати вам руки й ноги та розіп’ята вас усіх!» |
| 50. | Ті відповіли: «Не буде в цьому лиха! Воістину, ми повернемося до Господа свого! |
| 51. | Ми сподіваємося, що Він простить нам гріхи наші за те, що ми стали першими віруючими!» |
| 52. | Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами, адже вас будуть переслідувати!» |
| 53. | Фіраун послав глашатаїв до всіх міст: |
| 54. | «Воістину, цих людей небагато! [3] |
| 55. | Вони розлютили нас! |
| 56. | Воістину, ми всі маємо бути напоготові!» |
| 57. | Ми відібрали в них сади й джерела, |
| 58. | скарби та прекрасні місця! |
| 59. | Так! Ми передали це все синам Ісраїля. |
| 60. | На світанку вони рушили за ними. |
| 61. | Коли дві групи побачили одна одну, прибічники Муси сказали: «Воістину, нас упіймають!» |
| 62. | Той сказав: «Ні! Воістину, зі мною Господь мій, Який вкаже мені прямий шлях!» |
| 63. | Тоді Ми відкрили Мусі: «Удар своєю палицею по морю!» Воно розділилося, а кожна частина була наче висока гора! |
| 64. | Ми дозволили наблизитися іншим, |
| 65. | а потім урятували Мусу та всіх, хто був із ним. |
| 66. | А тих інших Ми втопили. |
| 67. | Воістину, в цьому — знамення, але більшість із них не вірує. |
| 68. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 69. | Прочитай їм історію про Ібрагіма. |
| 70. | Ось він сказав батькові та своєму народові: «Кому ви поклоняєтеся?» |
| 71. | Ті сказали: «Ми поклоняємося ідолам та цілком віддані їм!» |
| 72. | Він спитав: «Невже вони чують вас, коли ви кличете їх, |
| 73. | приносять вам користь чи завдають лиха?» |
| 74. | Ті сказали: «Але ми знаємо, що це робили наші батьки!» |
| 75. | [Ібрагім] сказав: «Чи бачили ви, чому поклоняєтеся |
| 76. | ви та ваші прабатьки? |
| 77. | Це все Мої вороги, крім Господа світів, |
| 78. | Який мене створив і веде прямим шляхом; |
| 79. | Який мене годує та поїть, |
| 80. | зцілює мене, коли я хворію; |
| 81. | Який умертвить мене, а потім оживить; |
| 82. | Який, сподіваюсь, в Судний День простить мої гріхи! |
| 83. | Господи! Даруй Мені знання та возз’єднай мене з праведниками! |
| 84. | Залиш про мене добру славу в наступних поколіннях! |
| 85. | Зроби Мене одним зі спадкоємців саду блаженства! |
| 86. | І прости мого батька, бо він заблукав! |
| 87. | І не ганьби мене в День, коли всі воскреснуть, |
| 88. | День, коли не допоможе ні майно, ні діти, |
| 89. | а лише чисте серце, з яким хтось прийде до Аллага!» |
| 90. | Рай наблизиться до богобоязливих, |
| 91. | а ті, які збилися зі шляху, ясно побачать пекло. |
| 92. | Їх запитають: «Де ж ті, кому ви поклонялися |
| 93. | замість Аллага? Невже вони допоможуть вам чи собі?» |
| 94. | Їх скинуть туди — разом із тими, які збилися зі шляху, |
| 95. | а також всім військом Ібліса. |
| 96. | Сперечаючись, вони скажуть одне одному: |
| 97. | «Клянемося Аллагом, ми були в явній омані, |
| 98. | коли вважали вас рівними Господу світів! |
| 99. | Це грішники збили нас зі шляху, |
| 100. | і немає в нас ні заступників, |
| 101. | ні близьких друзів. |
| 102. | Якби ми могли повернутися, то були б віруючими!» |
| 103. | Воістину, в цьому знамення! Але більшість із них не вірує! |
| 104. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 105. | Народ Нуха вважав посланців брехунами. |
| 106. | Ось їхній брат Нух сказав їм: «Невже ви не боїтесь? |
| 107. | Я — посланець до вас, який гідний довіри! |
| 108. | Бійтесь Аллага й коріться мені! |
| 109. | Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів! |
| 110. | Бійтесь Аллага й коріться мені!» |
| 111. | Ті відповіли: «Невже ми повіримо тобі, якщо за тобою пішли найжалюгідніші?» |
| 112. | Він сказав: «Не мені знати про те, що вони роблять. |
| 113. | Їм відплатить тільки Аллаг, якби ви тільки знали про це! |
| 114. | А я не проганятиму віруючих. |
| 115. | Адже я — тільки ясний застерігач!» |
| 116. | Вони сказали: «Нуху! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із каменованих!» |
| 117. | Він сказав: «Господи! Воістину, мій народ визнав мене за брехуна! |
| 118. | Тож розсуди між нами та врятуй мене й тих віруючих, які зі мною!» |
| 119. | Ми врятували його й тих, хто був із ним, у переповненому ковчегу, |
| 120. | а потім утопили всіх інших! |
| 121. | Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує! |
| 122. | Воістину, Твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 123. | Адити визнали посланців брехунами. |
| 124. | Ось їхній брат Гуд сказав їм: «Невже ви не боїтесь? |
| 125. | Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри! |
| 126. | Бійтесь Аллага й коріться мені! |
| 127. | Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів! |
| 128. | Невже ви будете марно ставити знаки на кожному пагорбі [4] |
| 129. | й зводити високі споруди, наче ви житимете вічно, |
| 130. | й чинити насильство над людьми, як тирани? |
| 131. | Бійтесь Аллага й коріться мені, |
| 132. | Бійтеся Того, Хто допоміг вам тим, що вам відомо: |
| 133. | допоміг вам худобою та синами, |
| 134. | садами та джерелами! |
| 135. | І я боюся, що вас спіткає кара у Великий День!» |
| 136. | Ті відповіли: «Байдуже нам, чи ти будеш нас повчати, чи ти не будеш із тими, які повчають. |
| 137. | Це лише звичаї давніх поколінь |
| 138. | і ми не будемо покарані!» |
| 139. | Вони вважали його брехуном, тож Ми знищили їх! Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує! |
| 140. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 141. | Самудити вважали посланців брехунами. |
| 142. | Ось їхній брат Саліх сказав їм: «Невже ви не боїтесь? |
| 143. | Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри! |
| 144. | Бійтесь Аллага й коріться мені! |
| 145. | Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів! |
| 146. | Невже вас залишать у безпеці серед усього, що тут: |
| 147. | садів і джерел, |
| 148. | посівів та пальм із ніжними плодами, |
| 149. | й ви будете вправно висікати житла в горах? |
| 150. | Бійтесь Аллага й коріться мені, |
| 151. | і не коріться наказу злочинців, |
| 152. | які поширюють безчестя на землі й нічого не покращують». |
| 153. | Ті відповіли: «Ти лише один із зачарованих, |
| 154. | така сама людина, як і ми. Покажи нам знамення, якщо ти один із правдивих!» |
| 155. | Той сказав: «Ось воно — верблюдиця! Вона питиме воду і ви питимете воду у визначені дні! |
| 156. | Не завдавайте їй шкоди, інакше спіткає вас кара у Великий День!» |
| 157. | Вони підрізали її жили й пошкодували про це! |
| 158. | Спіткала їх кара! Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує! |
| 159. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 160. | Народ Люта вважав посланців за брехунів. |
| 161. | Ось їхній брат Лют сказав їм: «Невже ви не боїтесь? |
| 162. | Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри! |
| 163. | Бійтесь Аллага й коріться мені! |
| 164. | Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів! |
| 165. | Невже ви ходитимете до чоловіків зі світів, [5] |
| 166. | залишаючи дружин, створених для вас Господом вашим? Та ж ні, ви — злочинний народ!» |
| 167. | Ті відповіли: «Люте! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із вигнанців!» |
| 168. | Він сказав: «Я — один із тих, кому ненависні вчинки ваші! |
| 169. | Господи! Врятуй мене й родину мою від того, що роблять вони!» |
| 170. | Ми врятували його та його родину — всіх, |
| 171. | окрім старої дружини, яка лишилася позаду. |
| 172. | Усіх інших Ми знищили, |
| 173. | проливши на них дощ. Який поганий цей дощ для тих, кого застерігали! |
| 174. | Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує! |
| 175. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 176. | Жителі аль-Айкі вважали посланців брехунами. [6] |
| 177. | Ось їхній брат Шуейб сказав їм: «Невже ви не боїтесь? |
| 178. | Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри! |
| 179. | Бійтесь Аллага й коріться мені! |
| 180. | Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів! |
| 181. | Наповнюйте міру справедливо й не будьте з тих, які завдають іншим збитків. |
| 182. | І зважуйте на точних терезах! |
| 183. | Не применшуйте того, що належить людям, і не поширюйте безчестя на землі! |
| 184. | Бійтеся Того, Хто створив і вас, і перші покоління!» |
| 185. | Ті відповіли: «Ти тільки один із зачарованих, |
| 186. | така сама людина, як і ми. Тож ми думаємо, що ти — брехун! |
| 187. | Скинь на нас шматок неба, якщо ти правдивий!» |
| 188. | Той сказав: «Мій Господь краще знає те, що ви робите!» |
| 189. | Вони визнали його за брехуна і їх вразила кара — у День Тіні! Такою була кара Великого Дня! [7] |
| 190. | Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує! |
| 191. | Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний! |
| 192. | А це — зіслане Господом світів. [8] |
| 193. | Вірний Дух зійшов із ним |
| 194. | на твоє серце, щоб ти був одним із застерігачів. |
| 195. | [Зіслане] арабською мовою, зрозумілою! |
| 196. | Міститься воно в сувоях давніх народів. |
| 197. | Чи не є знаменням для них те, що його знають учені синів Ісраїля? [9] |
| 198. | Якби Ми зіслали його комусь із чужинців, |
| 199. | і він прочитав це для них, то вони б не увірували! |
| 200. | Так Ми вкладаємо [багатобожжя] у серця грішників! [10] |
| 201. | Вони не увірують у нього, доки не побачать болісної кари! |
| 202. | Вона вразить їх зненацька, так, що вони й не відчують цього! |
| 203. | Тоді вони запитають: «Чи не буде нам відстрочки?» |
| 204. | Невже вони намагаються прискорити Нашу кару? |
| 205. | Чи ти знаєш, що коли Ми дозволимо їм користуватися благами довгі роки, |
| 206. | а потім до них прийде те, що їм обіцяно, |
| 207. | то блага, якими вони користувалися, ніяк не допоможуть їм? |
| 208. | Ми не знищували жодного селища, де б не було перед цим застерігачів |
| 209. | із настановою. І Ми не були несправедливі! |
| 210. | Шайтани не сходили з ним, [11] |
| 211. | це не личить їм, і неспроможні вони на це! |
| 212. | Усунено їх від слухання його! |
| 213. | Не звертайся замість Аллага до іншого бога, інакше будеш серед покараних. |
| 214. | Застерігай своїх найближчих родичів! |
| 215. | Накрий своїм крилом віруючих, які пішли за тобою. [12] |
| 216. | А якщо вони не послухають тебе, то скажи: «Я не причетний до того, що ви робите!» |
| 217. | І покладайся на Величного, Милосердного, |
| 218. | Який бачить тебе, коли ти звершуєш молитви, |
| 219. | і рухаєшся серед тих, які низько вклоняються. |
| 220. | Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий! |
| 221. | Чи не розповісти вам про того, на кого сходять шайтани? |
| 222. | Вони сходять на кожного брехуна, грішника! |
| 223. | Вони переповідають підслухане, але ж насправді більшість із них – брехуни! |
| 224. | А за поетами йдуть тільки ті, що збилися зі шляху. |
| 225. | Невже ти не бачиш, що вони блукають по всіх долинах [13] |
| 226. | і говорять те, чого не роблять? |
| 227. | За винятком тих, які увірували, роблять добро, часто згадують Аллага й захищаються, коли з ними вчинили несправедливо. Скоро дізнаються ті, які чинять несправедливо, куди вони повернуться! |
[1] «Відповідаю перед ними за провину» — йдеться про вбивство єгиптянина, через яке Муса був змушений утекти з Єгипту.
[2] «Зробив те, що зробив» — ідеться про вбивство єгиптянина.
[3] Ідеться про синів Ісраїля.
[4] Ібн Касір пояснює цей аят так: демонструючи свою силу, адити зводили на придорожніх пагорбах високі будівлі. Насправді в цьому не було потреби, тому ця справа була марною.
[5] «Зі світів» — чоловіків не лише з народу Люта, а взагалі, «синів Адама», як пояснюють коментатори (ат-Табарі та аль-Багаві).
[6] Аль-Айка — селище в Мад’яні, де жив народ Шуейба.
[7] «День Тіні» («йаум аз-зулля») — як відзначає ат-Табарі та інші тлумачі, народ Шуейба був знищений вогняною хмарою.
[8] Ідеться про Коран.
[9] Ат-Табарі зазначає, що йдеться про освічених юдеїв, які навернулися до ісламу (наприклад, Абд Аллаг бін Саляма).
[10] Інтерполяція — згідно з коментарем аль-Багаві, який посилається на ібн Аббаса, Хасана, Муджагіда та інших перших тлумачів.
[11] Ідеться про Коран.
[12] Тобто «будь м’який із ними» (ат-Табарі).
[13] «Блукають по всіх долинах» — ібн Касір наводить різні тлумачення цього вислову. Наприклад: «багатослівні стосовно кожної забавки», «[блукають] у кожних словах», «поет марно прославляє одних людей та марно принижує інших». Під «поетами» тут маються на увазі поети-багатобожники (ат-Табарі).